У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 року. місто Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів – Буцяка З.І, Ковалевича С.П.,
при секретарі – Сеньків Т.Б.,
за участю позивачки - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянула цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 З відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 гривень щомісячно з 15 березня 2010 року на період навчання але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення є незаконне через неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
При ухваленні рішення суд не врахував норми сімейного законодавства, а саме вимоги ст. 182 Сімейного кодексу України, які передбачають, що при розгляді справ про стягнення аліментів слід враховувати обставини, що впливають на визначення їх розміру, а також те, що обов”язок батьків утримувати повнолітніх дітей виникає за обов”язкової сукупності факту потреби у матеріальній допомозі та наявності у батьків можливості надавати таку допомогу. Суд не взяв до уваги, що дитина, навчаючись на державній формі навчання, не отримує стипендії через низьку успішність і пропуск навчання. Не враховано розмір його щомісячного заробітку і те, що в разі сплати аліментів у такій сумі в нього залишається менша половина. Суд не залучив до участі у справі повнолітню дочку, та не взяв до уваги подані докази про те, що дочці матеріально допомагають його родичі. Допускаючи рішення суду до негайного виконання, суд позбавив його апеляційного оскарження. З цих підстав просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком повнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається, а тому в силу _______________________________________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції: Остапчук А.О
Справа 22-908-2010 р. Доповідач: Ковальчук Н.М.
вимог ст.199 Сімейного кодексу України зобов”язаний надавати її допомогу протягом навчання в розмірі 500 гривень щомісячно.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується.
За ст.199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні діти син або дочка продовжують навчання і у зв”язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов”язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Із матеріалів справи видно, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають дочку ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1.
Дочка, після розірвання шлюбу проживає разом з матір”ю, навчається на 3 курсі денного відділення Дубенського коледжу(а.с.9).
ОСОБА_3 працює на підприємства „Дубнорембуд”, середній заробіток складає 797 грн.(а.с.38).
Пояснення позивачки про те, що він має додатковий нерегулярний дохід від торгівлі на ринку, відповідач в судовому засіданні апеляційного суду не заперечив.
ОСОБА_2 пояснила, що на навчання дитини вона витрачає приблизно півтори тисячі гривень щомісячно.
Відповідач в судовому засіданні не навів і судом не добуто жодних доказів про те, що він не може через хворобу, наявність інших утриманців, або інші поважні причини, нести витрати на утримання дитини.
З огляду на вищевикладені обставини, висновок суду першої інстанції щодо стягнення аліментів у розмірі 500 гривень щомісячно визначений з врахуванням обставин, зазначених у ст. 182, 184 Сімейного кодексу України, а тому доводи апеляційної скарги про недоведеність та безпідставність позовних вимог не заслуговують на вагу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий Ковальчук Н.М.
Судді: Буцяк З.І.
Ковалевич С.П.