Справа № 22- 886 - 2010 р. Головуючий у 1-й інст. – Мішура В.С.
Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Ковалевича С.П., Собіни І.М.
При секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції на ухвалу Золбунівського районного суду від 29 квітня 2010 р. в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Здолбунівського районного суду від 29 квітня 2010 р. скаргу ОСОБА_1 задоволено: скасовано постанову відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції в Рівненській області від 15.02.2010 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 340 грн. та постанову від 22.02.2010 р. про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 170 грн.
В поданій на ухвалу апеляційній скарзі Відділ державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції вважає її незаконною, оскільки висновки суду , наведені у ній не відповідають вимогам закону та обставинам справи. Оскільки боржником не було виконано у наданий строк, в добровільному порядку постанову від 29.01.2010 р. та на 19.01.2010 р. було призначено примусове виконання рішення , яке також не було виконано, подальші дії державного виконавця про стягнення з боржника зазначених сум є законними . Суд не навів жодних доказів підставності вимог скаржника. Скарга останнього не містить доказів та посилань на норми закону, висновки, наведені в ухвалі суду є не обгрунтованими. Просить ухвалу скасувати, , постановити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги .
Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду 1-ї інстанції – скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2010 р. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-290 виданого 21.01.2010 р. та зобов»язано ОСОБА_1 добровільно до 13.02.2010 р. усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення останнього у вказане житло.
П. 3 вказаної постанови зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов»язаних з провадженням виконавчих дій.
У зв»язку з тим, що боржником у добровільному порядку у визначений державним виконавцем строк – до 13.02.2010 р. рішення суду виконано не було, постановами державного виконавця Кот Ю.Ф. від 15.02.2010 р. та від 22.02.2010 р. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-290 виданого 21.01.2010 р. , з нього стягнуто виконавчий збір у сумі 340 грн. та штраф у розмірі 170 грн.
У відповідності до вимог ст. 30 Закону України « Про виконавче провадження» державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до с. 24 цього Закону, і згідно з вказаною статтею, строк, встановлений державним виконавцем, не може перевищувати 7-денний строк.
Вказаною постановою було надано строк боржнику 10-денний строк, без врахування вихідних днів.
ОСОБА_1 не наведено та не надано доказів щодо неможливості добровільного виконання ним рішення суду в строк до 13.02.2010 р. , яке стосується усунення перешкод у користуванні ОСОБА_2 квартирою шляхом його вселення , а також щодо несвоєчасного отримання боржником вказаної постанови.
Окрім того, згідно зі ст. 32 цього Закону, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів.
Тобто, це не є обов»язком державного виконавця.
Окрім того, скаржник посилається на те, що він подав і Відділ ДВС заяву про зупинення виконавчого провадження , в той час, як обставини, що зумовлюють обов»язкове зупинення виконавчого провадження прямо передбачені у ст. 31 вказаного Закону і жодним чином не стосуються причини, зазначеної скаржником , а саме : « умовами, що склалися у нього у сім»ї та виїздом за межі України в інтересах служби», які , окрім того, жодними доказами не підтверджені.
В оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на норми закону, у зв»язку з якими суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про обов»язок прийняття рішення державним виконавцем за вказаною заявою боржника та незаконність призначення останнім примусового виконання рішення .
Є безпідставним і таким, що суперечить вимогам закону , посилання в ухвалі на те, що з моменту відкриття провадження в справі і до застосування штрафних санкцій до ОСОБА_1 минув лише місяць, а тому , на думку суду, підстав для накладення штрафу та стягнення судового збору не було підстав.
Не відповідають вимогам закону і посилання суду на те, що державним виконавцем не надано доказів щодо ухилення боржника від добровільного виконання рішення, оскільки надання таких доказів у разі добровільного невиконання боржником у визначений строк рішення суду за умови вчасного отримання ним постанови державного виконавця , законом не вимагається, як було зазначено вище.
У зв»язку з наведеним, ухвала суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 -315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції – задовольнити.
Ухвалу Здолбунівського районного суду від 29 квітня 2010 р. – скасувати.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця – відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий Судді