Справа № 22-709-2010 Головуючий в 1 інстанції:Кушнір О.Г..
Категорія: 20 Доповідач: Ковальчук Н.М
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді: - Ковальчук Н.М.
суддів: - Буцяка З.І., Ковалевича С.П.,
при секретарі судового засідання - Сеньків Т.Б.
з участю представника відповідача - Дробота І.А.., -
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Здолбунівського районного суду від 4 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання договорів недійсними, зобов”язання вчинити дії та скасування застави нерухомого майна, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 4 лютого 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ЗАТ КБ „ПриватБанк” про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, укладених між позивачкою та банком 21 липня 2008 року. Цим рішенням відмовлено у зобов”язанні банку повернути позивачці правовстановлюючі документи на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує, що рішення є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме, суд безпідставно прийшов до висновку про недоведеність вимог щодо укладення оспорюваних договорів під впливом тяжких обставин для позичальника. При цьому судом не враховано, що єдине помешкання позивачки знаходилось у заставі банку за попереднім кредитним договором і у зв”язку з цим, у позивачки виникли тимчасові фінансові труднощі, що привели до затримки чергових платежів. Через постійні повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки через непогашення боргів за кредитом вона зобов”язана була взяти наступний кредит значно більшого розміру і з більшою відсотковою ставкою.
Судом не взято до уваги докази стосовно здійснення відповідачем незаконної діяльності без індивідуальної ліценції НБУ. В касі Приватбанку позичальнику видано кошти в іноземній валюті, хоча відповідно до Конституції України та цивільного законодавства грошовою одиницею України є гривня. Ст.91 ЦК України передбачено, що юридична особа може здійснювати окремо види діяльності після одержання нею спеціального дозволу(ліцензії), яка видається НБУ. Декретом КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачена необхідність отримання індивідуальних ліцензій на здійснення разових операцій. Банк такої ліцензії не отримував. Оскільки позичальнику видані кошти в доларах і банк зобов”язав його повернути кредит в доларах, то за відсутності у позивальника ліцензії договір є таким, що суперечить діючому законодавству, а тому і висновок суду щодо правомірності кредитного договору грубо суперечить вимогам законодавства. Відсутня у банку також індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу. Суд не звернув уваги, що відповідачем, при укладенні договору порушені принципи розумності, справедливості та добросовісності, оскільки всі ризики на знецінення національної валюти банк переклав на позичальника.
З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачкою не доведено факту збігу тяжких для неї обставин при укладенні кредитного та іпотечного договорів, також відсутні підстави вважати, що оспорювані угоди укладені на вкрай невигідних для неї умовах.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
З матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ „ПриватБанк” укладено договір № ROZOGA0000000067(далі кредитний Договір), відповідно до умов якого банк зобов”язувався надати позивачці кредитні кошти на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу або перерахувати на рахунок у розмірі 27964,4 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 у місяць. Позивачка зобов”язувалась погашати заборгованість шляхом внесення платежів з нарахованими відсотками щомісячно з 20 по 25 число кожного місяця з кінцевим терміном погашення до 21 липня 2023 року.
Умови кредитного договору банк виконав.
Для забезпечення виконання позичальником зобов”язань за кредитним договором 21 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ „ПриватБанк” укладено договір іпотеки(далі Договір іпотеки), за яким ОСОБА_5 надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Зміст договору згідно ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В тексті оспорюваного кредитного Договору передбачено права та обов”язки сторін, зокрема в п.п. 2.2,5.1,8.1,8.3 цього Договору визначений порядок погашення кредиту та обов"язок позичальника сплачувати банку відсотки за користування кредитом, встановлені терміни сплати кожного щомісячного платежу, відповідальність сторін за порушення зобов”язання та забезпечення виконання зобов”язань іпотекою.
Визначені в договорі умови надання кредиту, його повернення та умови забезпечення виконання зобов"язань відповідають вимогам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що ініціатором укладення кредитного договору була ОСОБА_5, визначені умови кредитного Договору та Договору іпотеки їй були зрозумілі і з ними вона погодилася, угоди позивачка укладала добровільно і відповідно до ст. 627 ЦК України підписала та отримала кредитні ресурси.
Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду і не дають підстав вважати, що рішення суду є незаконним, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам у справі, вірно визначився у правовідносинах, що виникли між сторонами, і правильно вирішив спір. За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 4 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: Ковальчук Н.М.
Судді: Буцяк З.І.
Ковалевич С.П.