Справа № 2-2192/10

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      09  червня  2010  року                                                                                                 м. Сімферополь    

            Київський   районний   суд  м. Сімферополя   у  складі:

       Головуючого,  судді      Харченко       І.О.

       при секретарі                  Мевлюдовій  Ф.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ЗАТ  «Сімферопольський  машинобудівельний  завод «Прогрес», третя  особа – ОСОБА_2,  про  стягнення  заробітної    плати,  тощо

в с т а н о в и в :

          04.08.2009 року ОСОБА_1  звернувся  до  суду  з  позовом  до  ЗАТ  «Сімферопольський  машинобудівельний  завод «Прогрес»  про  стягнення  заробітної     плати,  тощо (а.с. 1-2).  Свої    вимоги   мотивував  тим, що  з  15.03.1976 року  працює  у  відповідача.  Однак  з  вересня 2008 року по липень 2009  року  заробітна  плата  виплачується  нерегулярно   та  не  в повному обсязі, у  зв’язку  з  чим  просить стягнути з відповідача  на його користь заборгованість по заробітній  платі  з вересня 2008 року по липень 2009  року у  розмірі  14134 грн.

    Ухвалою  суду  від  28.09.2009 року  до  участі  у  справі   в  якості  третьої  особи  з  боку  відповідача  було  залучено  генерального  директора ЗАТ  «Сімферопольський  машинобудівельний  завод «Прогрес»  ОСОБА_2 (а.с. 35).

    10.02.2010 року   позивач    подав  до  суду  доповнення  до   позовних вимог (а.с. 52). Просив  стягнути  з  відповідача  на   його  користь  додаткового  заборгованість по зарплаті  за   серпня 2009 року по  листопад 2009 року, у   зв’язку  з   чим   загальна  сума  заборгованості   по  зарплаті   станом  на  30.11.2009 року  складає  19254 грн. Також  просив  зобов’язати відповідача  внести зміни до  даних про заробітну  плату у відповідні   органи України (Пенсійний  фонд, Державну податкову службу); зобов’язати відповідача   провести  необхідні  виплати  в Пенсійний  фонд, Державну податкову службу України,  службу соціального страхування, фонду зайнятості.

          Позивач  у  судовому   засіданні   позовні  вимоги  підтримав  у повному обсязі,  просив  їх задовольнити. У  зв’язку  з   неявкою   представника   відповідача  просив  винести  заочне  рішення.

            Представник   відповідача  в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи   повідомлений   належним чином, надав  на  адресу  суду  заяву  про  перенесення розгляду справи на  інший  день, у  зв’язку  з  зайнятістю в Севастопольському   апеляційному  адміністративному   суді.

Третя особа - ОСОБА_2  у  судове засідання  не з’явився,  про слухання справи  сповіщений  належним чином, про причини неявки суду не повідомив.  

        Зі   згоди  позивача   суд   ухвалює    рішення   при   заочному розгляді справи, що   відповідає   положенням  ст. 224 ЦПК України. Суд   вважає можливим розглянути справу  у відсутність представника  відповідача, так як мається достатньо матеріалів про права  і   взаємовідносини   сторін.

            Вислухавши позивача, дослідивши  матеріали справи  та  докази,  надані    на   підставі   ст.  60   ЦПК  України,  суд   дійшов   до  наступного.

          Судовим  розглядом   встановлено,  що  позивач  ОСОБА_1   з  15.03.1976 року  по 30.11.2009 року  працював у  ЗАТ  «Сімферопольський  машинобудівельний  завод «Прогрес» на посаді  головного технолога.  Наказом  № 34-к від 30.11.2009 року  позивач  був  звільнений за  власним   бажанням, однак розрахунок по заробітній  платі  у порушення  ст. 116 КЗпП України  не проведений.

Ухвалою  суду  від 15.03.2010 року  відповідача  ЗАТ  «Сімферопольський  машинобудівельний  завод «Прогрес»  зобов’язано  у строк  до  01  квітня  2010 року  надати:  - письмові  заперечення по суті  позовних  вимог; - розрахунок  заборгованості   заводу   перед  позивачем;  розрахунок  за  підписом   головного бухгалтеру  заводу   про  заробітну  плату  ОСОБА_1  за  період  з  01 вересня 2008  року  по  30.11.2009,  з  наданням  доказів  отримання   позивачем   цієї  суми; - книгу реєстрації наказів по заводу за 2008 рік; - докази  ознайомлення  під  розпис  позивача  з  наказом № 100-а  від 01.08.2008 року.   Однак   ці  документи   так  і  не  було  надано  суду,  тому   суд   вирішує   справу  на   підставі  документів  та   розрахунків, наданих  позивачем.

    Суд  дійшов  висновку   про  обґрунтованість   позовних  вимог   та  вважає  за  необхідне  стягнути  з  відповідача  на  користь  позивача  заборгованість по зарплаті  за період   з    вересня  2008 року  по  листопад 2009 року   в  розмірі   19254  грн.

    У  зв’язку  з  тим,  що   відповідачем   було  неправильно  нарахована  та  виплачена  заробітна  плата, що  призвело  до  надання  до в відповідних  органів  неправильної  інформації,  то  вимоги  про   покладення  зобов’язань  на  ЗАТ  «Сімферопольський  машинобудівельний  завод «Прогрес»   внести зміни до  даних про заробітну  плату у відповідні  органи України    (Пенсійний  фонд, Державну податкову службу); зобов’язати  відповідача  провести  необхідні  виплати  в Пенсійний  фонд, Державну податкову службу України,  службу  соціального  страхування,  фонду   зайнятості  є  також  обґрунтованими   та   такими,  що   підлягають  задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦПК України  судові   рішення, що  набрали  законної  сили, є обов’язковими для всіх  органів державної влади і органів місцевого  самоврядування, підприємств,   установ,  посадових або  службових  осіб  та  громадян і  підлягають виконанню на всій території України.  Невиконання   судового   рішення   згідно з ч. 2 ст. 14 ЦПК України  є  підставою  для   відповідальності, передбаченої    законом.

Відповідно   до   роз’яснень,    які   містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України   від  29 грудня 1976 року  № 11 (зі змінами,   внесеними   постановами  від  24  квітня  1981 року № 4,  від  25 грудня 1992 року  № 13  та  від  25 травня 1998 року  № 15), що згідно зі ст. 7 ЦК України є  правовим звичаєм і на день розгляду  спору не суперечить чинним законам України, резолютивна  частина   рішення  повинна мати  вичерпні, чіткі,   безумовні і такі, що випливають із   встановлених  фактичних   обставин,  висновки   по  суті   розглянутих   вимог і залежно  від характеру  справи   давати  відповіді   на   інші   питання. В  резолютивній  частині  рішення,  зокрема,   має  бути  зазначено: які  конкретно дії  і на  чию  користь   відповідач   повинен   вчинити   або  яким   іншим  передбаченим   законом   способом   підлягає   захисту    порушене   право.  

Отже,  резолютивна   частина  рішення повинна   бути  викладена таким чином, щоб це  зробило можливим   її  виконання,   оскільки    невиконання   судового рішення зробить неможливим   захист  прав  і  законних   інтересів   позивача  у повному  обсязі.

 Згідно   з   ч. 1 ст. 217 ЦПК  України суд, що   прийняв рішення,   може   визначити  порядок  його  виконання або  вжити   заходів   для   забезпечення    його   виконання, про  що  зазначає  в  рішенні.

   Відповідно  до ст. 88 ЦПК України   суд  стягує  з  відповідача  на   користь  держави   судовий    збір   та   витрати   на   інформаційно-технічне  забезпечення   справи.

            На  підставі   ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП  України,  керуючись ст. ст. 10, 11, 60,  88, 209, 212, 214-215,  217, 218,  224-226  ЦПК   України, с у д -  

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до  ЗАТ  «Сімферопольський  машинобудівельний  завод «Прогрес», третя  особа – ОСОБА_2,   про  стягнення  заробітної    плати,  тощо -   задовольнити.  

Стягнути  з   ЗАТ  «Сімферопольський  машинобудівельний  завод «Прогрес»   на  користь  ОСОБА_1   нараховану,  але   не  виплачену  заробітну   плату  за  період   з  вересня 2008 року  по  листопад  2009 року  в  розмірі  19254  грн.   з    урахування    податків   та   обов'язкових   платежів.  

Зобов’язати   ЗАТ  «Сімферопольський    машинобудівельний   завод   «Прогрес»  в  місячний  термін  з   моменту   набрання   чинності  рішення  суду  внести   зміни   до   даних   ОСОБА_1   про  його   заробітну  плату  у  відповідні  органи  України  (Пенсійний  фонд, Державну податкову службу), а  також  провести   відповідні   виплати  в Пенсійний  фонд,    Державну   податкову  службу  України,  службу   соціального  страхування,  фонду   зайнятості.

Рішення   може  бути  оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного   суду   АР Крим    через   суд    першої    інстанції   шляхом подачі   в   10-денний строк  з  дня   проголошення   рішення  заяви   про апеляційне  оскарження  і  поданням    після цього протягом   20  днів   апеляційної  скарги.

Заочне   рішення  може  бути    переглянуте    судом, що його ухвалив, за   письмовою   заявою   відповідача,   поданою   протягом    десяти  днів  з  дня   отримання    його   копії.

Суддя: