справа № 2-716/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2010 р.                                                                             Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого - судді Бойко В.М.,

при секретарі Паруліте Ю.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання добросовісним набувачем та власником автотранспортного засобу ,-

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом доЧернеги ОСОБА_6, ОСОБА_3, третіх осіб ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання добросовісним набувачем та власником автотранспортного засобу.

Позов мотивував тим, що 15 квітня 2009 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код НОМЕР_1, НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 08.10.2004 року, що проживає в АДРЕСА_1 було виписано довіреність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає в АДРЕСА_2 на автотранспортний засіб ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3

Дана довіреність була виписана внаслідок двостороннього правочину (ст. 202 ЦК України), що виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, у вигляді завдатку (ст. 570 ЦК України) за автотранспортний засіб ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, в сумі 2 000 ( дві тисячі ) доларів США.

Оскільки у ОСОБА_7 станом на 15.04.2009 року, повної суми коштів, що необхідно було сплатити за вищевказаний автотранспортний засіб в наявності не було, сторони домовились про остаточний розрахунок на 17 вересня 2009 року. Загальна сума, яку необхідно було сплатити за автотранспортний засіб становить 44 500 доларів США.

17 вересня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було проведено остаточний розрахунок за автотранспортний засіб ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 Про вказаний факт свідчить розписка від 17.09.2009 року та довіреність (ВМК № 549882) на ОСОБА_1

Після спроби ОСОБА_1 провести перереєстрацію автотранспортного засобу ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, в органах МРЕВ УДАІ, з'ясувалось, що даний автомобіль перебуває в заставі АКБ «ТАС-Комерцбанк».

23.09.2009 на адресу ОСОБА_2 було направлено претензію з проханням врегулювати виявлену проблему, оскільки вона суттєво порушує право класності ОСОБА_1, як добросовісного набувача на придбаний ним автотранспортний засіб. Однак відповіді на претензію отримано не було.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності, це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів.

Крім того, повну відповідність правочину, що виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стосується відчудження автотранспортного засобу ВМW 750 LІ, свідчать ст. ст. 6, 7 ЦК України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивач зауважив, що на момент подачі даної позовної заяви, існує велика ймовірність того, що відповідачами по справі можуть бути вчинені будь-які дії відносно спірного майна, а саме автотранспортного засобу ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов) №  НОМЕР_4, що в подальшому ускладнить або унеможливить виконання прийнятого рішення.

У позові ставить питання про визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем та власником автотранспортного засобу ВМУ 750 ІЛ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов) № НОМЕР_4.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їхньому задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав письмові заперечення та мотивував їх тим, що автотранспортний засіб ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов) №  НОМЕР_4 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області 29.08.2006 року.

19 грудня 2007 року ОСОБА_3 була видана довіреність на ОСОБА_2, а 16 жовтня 2009 року ця довіреність була анульована (копія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей додається). Так як даний автомобіль знаходиться під заставою в банку згідно договору застави від 01.03.2007 року, власниця автомобіля звернулась із заявою до банку за дозволом на реалізацію заставного майна.

В свою чергу ОСОБА_2 15 квітня 2009 року передоручив автомобіль ОСОБА_1, після чого була подана позовна заява про визнання права власності на автомобіль. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (договір купівлі-продажу, дарування, міни).

Як стверджує позивач двосторонній правочин виник у вигляді завдатку (чому до речі не має документального підтвердження), а це не можливо, тому що завдаток згідно ст.570 ЦК України є тільки забезпечення виконання і укладання основного договору, якого не було укладено.

Довіреність і розписка також не можуть бути підставою для набуття права власності.

Довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч.3 ст.244 ЦК України.)

Розписка є документ, який посвідчує передання позичальником грошової суми позикодавцеві (ч.2 ст.1047 ЦК України.)

Тому, на думку відповідача, у позивача немає ніяких підстав вимагати визнання права власності на автомобіль, який ще і заставлений в банку, а згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Представник третьої особи ПАТ «Сведбанк» - Ковальчук Є.М. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки на 14.06.2010 року на 16.30 годин, яку він отримав 03.06.2010 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що згідно повідомлення № 9/16615-Х.ХІІ.09 Міжрайонного реєстраційно – екзаменаційного відділу ДАІ УМВС України у Вінницькій області власником транспортного засобу марки ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов) №  НОМЕР_4 є відповідач ОСОБА_3. /а.с.17/

19 грудня 2007 року ОСОБА_3 було надано ОСОБА_2 довіреність на розпорядження належним ОСОБА_3 транспортним засобом марки ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов) №  НОМЕР_4. У вказаній довіреності було зазначено, що вона є дійсною до 19 грудня 2010 року, з правом передоручення повноважень третім особам./а.с. 11/

16 жовтня 2009 року ОСОБА_3 скасувала довіреність від 19 грудня 2007 року, видану на ім’я ОСОБА_2, про що свідчить витяг № 12476356 про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей – припинення дії довіреності./а.с.26/  

В ході судового розгляду факт укладення договору купівлі-продажу автомобіля не було доведено жодним з доказів.

В свою чергу ОСОБА_2 15 квітня 2009 року передоручив транспортний засіб марки ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов) №  НОМЕР_4 ОСОБА_1, після чого ОСОБА_1 була подана позовна заява про визнання права власності на автомобіль.

Але, розписка, що міститься в матеріалах справи /а.с.35/ про те, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в розмірі 2000 доларів США, як завдаток за транспортний засіб марки ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов) №  НОМЕР_4 не може братися судом до уваги, оскільки не несе правової природи і не є реальним договором купівлі – продажу автомобіля, більше того, довіреність від ОСОБА_3 на ОСОБА_2 скасована, як вже зазначалося вище.    

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.  

Таким чином, договір купівлі-продажу автомобіля повинен був укладатися між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у письмовій формі. Видана ОСОБА_3 ОСОБА_2 генеральна довіреність на набутий автомобіль сама по собі не свідчить про укладення сторонами договору купівлі-продажу автомобіля.

Крім того, згідно договору застави від 01.03.2007 року - транспортний засіб марки ВМW 750 LІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов) №  НОМЕР_4 знаходиться під заставою в банку АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») згідно договору, власниця автомобіля ОСОБА_3 звернулась із заявою до банку за дозволом на реалізацію заставного майна.

У ході судового засідання представник відповідача - ОСОБА_3 – ОСОБА_10 заперечував факт продажу спірного автомобіля та отримання коштів за купівлю вказаного автомобіля.                 Відповідно до ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Частиною 2 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Таким чином, ОСОБА_3 мала повне право скасувати видану нею довіреність на розпорядження належним їй на праві приватної власності автомобілем.  

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

Згідно  з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  

Суд, вважає за необхідне на підставі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати залишити за ним.

Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.11.2009 року було забезпечено позов ОСОБА_1 та накладено арешт на автомобіль BMW 750 LI, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі (кузов) №  НОМЕР_4 до вирішення справи по суті.

    Відповідно вимог ч.6 ст. 154 ЦПК України – якщо у задоволенні позову було відмовлено… вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.  

    Суд, вважає, що заходи забезпечення позову за ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від  25.11.2009 року підлягають скасуванню , оскільки підстав для подальшого їх збереження немає, а тому арешт слід зняти.

   Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 222, 223 ЦПК України, суд,-    

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання добросовісним набувачем та власником автотранспортного засобу - відмовити.

Скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.11.2009 р. про забезпечення позову.

Зняти арешт з автомобіля марки «ВМW» 750 LI, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі кузов № НОМЕР_4.

Копію рішення направити для виконання МРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: