ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

15 серпня 2007 р.

№ 7/264

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Дерепи В.І., Кузьменка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ДП “Тиса-Хутро” ВАТ “Хутро”

на постанову

від 27.04.2007 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі

№ 7/264

за позовом

ТОВ “Гуцул”

до	ЗАТ “Ремпобуттехніка”; ДП “Тиса-Хутро” ВАТ “Хутро”

про	визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача

-  Ковтун О.М.

від відповідача-1

-  не з’явились

від відповідача-2

-  Бойко Р.І.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2006 р. ТОВ “Гуцул” звернулось до суду з позовом до ЗАТ “Ремпобуттехніка” та ДП “Тиса-Хутро” ВАТ “Хутро” про визнання недійсним укладеного відповідачами договору купівлі-продажу від 29.11.1999 р. частини адміністративного корпусу та виробничих будівель, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Д. Дудаєва, 13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2006 р. (суддя Кишинський М.І.), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2007 р. (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), з посиланням на ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України вжито заходи до забезпечення позову: накладено арешт на 92/100 адміністративного корпусу та виробничих будівель ДП “Тиса-Хутро” ВАТ “Хутро”, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Д. Дудаєва, 13, а також заборонено Івано-Франківському ОБТІ оформляти будь-які правочини відносно цього майна.

Не погоджуючись з постановою, ДП “Тиса-Хутро” ВАТ “Хутро” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суддя дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає.

Виносячи ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд не обґрунтував яким чином невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, що є порушенням ст. ст. 66, 86 ГПК України.

Приймаючи постанову апеляційний господарський суд наведеного не врахував.

З урахуванням викладеного, ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2006 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2007 р. підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі до господарського суду першої інстанції для розгляду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП “Тиса-Хутро” ВАТ “Хутро” задовольнити.

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2007 р. у справі № 7/264 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          В. Дерепа

                                                                                                        М. Кузьменко