П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                  Справа №2а-1572/10      

28 травня  2010 року     м.Горлівка

    приміщення суду за адресою:

    м.Горлівка Донецької області,

    проспект Леніна, 1

    Центрально-Міський районний суд м.Горлівка Донецької області  в  складі:  

    Головуючого  судді – Тарасенко С.Б.

    при секретарі – Гаврилюк К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Горлівка Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівка про зобов ? язання нарахувати недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Песійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівка про зобов ? язання нарахувати недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що він віднесен до категоріі дітей війни. Його статус визначено ст.6 Закону Украіни «Про соціальний захист дітей війни», тому йому повинно виплачуватись щомісячна грошова соціальна допомога у розмірі 30% мінімальноі пенсіі за віком. В 2009 році йому вказана допомога не виплачувалась. Позивач вказує, що про належні йому, як дитіні війни, виплати повідомлено не було, тому про факт порушення його прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв?язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України. Таким чином, просить стягнути на свою користь щомісячну державну соціальну допомогу.

Позивач в судове засідання не з ? явився, письмово просив суд розглянути справу в його відсутність, а позов задовольнити.

Від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він, зокрема зазначив, що згідно ст.7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно до п.5ст.18 Закону України «Про загальнообов ? язкове державне пенсійне страхування», страхові внески не можуть зараховуватись до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного Фонду або Накопичувального Фонду і не можуть використовуватись на цілі, не передбачені цим Законом. Відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов ? язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсіі за віком,встановлений абз.1 ч.1 цієі статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З огляду на це просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперчень на нього, суд встановив наступне.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесено осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (08 вересня 1943 року) було менше 18 років.

Позивач, 1943 року народження, віднесен до категорії дітей війни, перебуває на обліку в УПФУ в Центрально-Міському районі м.Горлівка.

За приписом ст.6 Закону Украін «Про соціальній захист дітей війни (2195-ХV), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсіі або щомісячне довічне грошове утримання чи державнв соціальна допомога, що виплачується замість пенсіі, підвищується на 30% мінімальной пенсіі за віком.

Водночас ст.7 цього Закону визначено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету Украіни.

Відповідно до положень ст.28 Закону України «Про загальнообов ? язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсіі за віком за наявності у чоловіка 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правовоі основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізаціі державою конституційноі гарантіі громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні гарантіі» від 05.10.200 року №2017-111, згідно ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсіі за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов ? язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

ч.3ст.4 даного Закону /в редакції Закону №2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року/ передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавноі сфери розповсюдження.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державноі соціальноі допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальноі допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за іх вибором згідно з одним із Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-Х11 учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездогану військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-У1, що набрав чинності з 01 01.2008 року був затвержений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня - 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.    

Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» № 835 від 26.12.2008 р. прожитковий мінімум для осіб втративши працездатність складає 498 гривень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема, визначених законом «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему /про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005/, пов ? язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазаначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальноі допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускаються.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов ? язкове державне пенсійне страхування», дія інших нормативно-правових актів поширюється на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсі ї , виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватись і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановляючи судове рішення у даній справі суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.1,3,ч.2ст.6,ст.8,ч.2ст.19, ст.ст.22,23, ч.1ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов ? язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, так і ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Згідно з ч.2ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем заявлена вимога про стягнення доплати до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування ОСОБА_1  щомісячної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  з 01.01.2009року.

Отже, з ? ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову  в повному обсязі.

Керуючисьст.ст.2 -15,17-18, 33-35, 41-42, 47, 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104 -107,110-111,121,122-13,16\51-154,158,162,163,167,185-186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецькоі області про зобов ? язання нарахувати недоплачену, як дітині війни, щомісячну державну соціальну допомогу – задовольнити.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов ? язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни, ОСОБА_1 Таким чином, починаючи з 01.01.2009 року відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з зазначених сум - відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично отриманих сум.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10-и днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через даний суд протягом 20-и днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у срок,встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя