ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
15 серпня 2007 р. |
№ 27/334-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Божок В.С.- головуючого, |
|
|
Костенко Т.Ф. Коробенко Г.П. |
|
розглянувши матеріали касаційної скарги |
Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова |
|
на постанову |
Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2005 |
|
у справі |
господарського суду Харківської області |
|
за позовом |
Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова |
|
до |
1.Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1; 2.Приватного підприємства "Енер-тек" |
|
про |
визнання угоди недійсною |
|
в судовому засіданні взяли участь представники: |
|
від позивача: |
не з'явилися |
|
від відповідачів: |
1. не з'явилися, 2. не з'явилися |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 28.09.2005 господарського суду Харківської області в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 23.11.2005 Харківського апеляційного господарського суду рішення від 28.09.2005 господарського суду Харківської області залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Московському районі м. Харкова звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
ДПІ у Московському районі м. Харкова звернулась до господарського суду Харківської з позовом до СПД ФО ОСОБА_1, та ПП "Енер-тек" про визнання договору купівлі-продажу, укладеного між СПД ФО ОСОБА_1 та ПП "Енер-тек" недійсним.
При розгляді спору суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою той факт, що в з 01.09.2005 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, і, приймаючи судові акти у справі, суди попередніх інстанцій не врахували наступне.
Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладено, зокрема, функцію подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином, позивач, який є органом державної податкової служби, виступає у даних правовідносинах не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, що у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, є право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.
Суди попередніх інстанцій повинні були, проаналізувати суб'єктний склад та характер правовідносин, встановити, до юрисдикцій яких судів (господарських чи адміністративних) віднесено спір за позовом ДПІ у Московському районі м. Харкова до СПД ФО ОСОБА_1 та ПП "Енер-тек" про визнання угоди недійсною.
Суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить про те, що вони є публічно-правовими, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, даний спір розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України без встановлення належної юрисдикції.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішують у першій інстанції відповідні місцеві господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
На порушення цих вимог суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу та переглянули рішення суду у даній справі, керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
У відповідності частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.1115, 1117, ст. 1119 - ст.11112
Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 23.11.2005 Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 28.09.2005 господарського суду Харківської області зі справі 27/334-05 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко