Справа № 22ц-6273/2009р
Головуючий 1 -ї інстанції - Круподеря Д.О.
Категорія - 24
Доповідач - Кондратьева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Кондратьєвої О.М., суддів - Могутової Н. Г., Висоцької B.C., при секретарі - Петрушенко А.О., за участю - представника позивача та 3-ї особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 13 травня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». 3-я особа - Управління охорони здоров»я Горлівської міської ради, про розірвання договору на навчання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 13 травня 2009 року, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати зазначене рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначав, що суд не звернув уваги на те, що інформація, яка була надана відповідачем при вступі позивача в даний учбовий заклад, не відповідала дійсності. Шляхом надання різних документів (ліцензій, відповідей державних органів, проходження переддипломної практики в лікувальних закладах і т.п.) відповідач сформував у ОСОБА_3 однозначну та непохитну думку про те, що диплом спеціаліста з фізичної реабілітації надасть їй можливість працювати в лікувально-профілактичних закладах як на посаді спеціаліста з фізичної реабілітації, так і на інших (медсестра з массажу, інструктор з лікувальної фізкультури). Але, ж коли після закінчення університету, ОСОБА_3 звернулась до медичних закладів з питання працевлаштування за отриманою в університеті спеціальністю, з»ясувалось, що посада спеціаліста з фізичної реабілітації в установах охорони здоров»я не передбачена, а посади медичних працівників в установах охорони здоров»я мають право займати тільки спеціалісти з медичною освітою. Суд невірно відмовив в задоволенні позову посилаючись на недоведення позивачем неякісної послуги по навчанню та відсутність у відповідача зобов»язання щодо подальшого працевлаштування випускників учбового закладу, тоді як ОСОБА_3 ставила питання про стягнення грошових коштів через надання їй відповідачем недостовірної, неповної та несвоєчасної інформації про послуги по навчанню.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач в судовому засіданні не довів вину відповідача у наданні йому неякісної послуги з навчання, оскільки вищий учбовий заклад, в якому отримала освіту позивач, має відповідні ліцензії Міністерства освіти України, має акредитацію вищого учбового закладу, спеціальність, за якою ОСОБА_3 навчалась, внесена до класифікатору професій, зауважень щодо якості навчального процесу від позивачки не надходило. Що стосується доводів про неможливість працевлаштування позивача після закінчення університету, то суд визнав, що згідно контракту про надання послуг у сфері освітньої діяльності та договору про навчання, укладених між сторонами, відповідач брав зобов»язання лише щодо здійснення навчання студента за освітньо-професійними програмами підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня в межах ліцензованого обсягу. Зобов»язання щодо подальшого працевлаштування випускника учбового закладу університет на себе не брав, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача та 3-ої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, в вересні 2001 року позивач ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 та Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» уклали контракт № 234 про надання платних послуг у сфері освітньої діяльності (а.с. 7-9 т.1). Згідно з п.1.1. контракту, університет взяв на себе зобов»язання здійснити навчання студента за освітньо-професійними програмами підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за спеціальністю фізична реабілітація в межах ліцензованого обсягу та на умовах повного відшкодування витрат на навчання, згідно протоколу угоди про договірну ціну.
Розділом 2.1. контракту передбачені наступні обов»язки університету:
зарахувати студента на 1 курс денной форми навчання за поданням приймальної комісії, при умові сплати коштів та укладання контракту;
організувати навчальний процес студента за затвердженими Вченою радою Університету і погодженими Міністерством освіти і науки України для обраного нпряму підготовки (спеціальності) і освітньо-кваліфікаційного рівня навчальними планами та освітньо-професійними програмами;
- надавати можливість студенту користуватися навчальною, культурною, спортивною, оздоровчою базою університету;
надавати можливість за бажанням студента додаькові платні послуги в процесі навчання;
• - оцінювати знання та уміння студента в порядку та обсягу умов, передбачених чинними нормативними документами, положеннями Міністерств освіти і науки України та університету, щодо організації навчального процесу;
• - видати студенту диплом державного зразка після виконання студентом програми навчання;
• - попереджати про зміни вартості навчання в 5-ти денний термін з моменту її зміни та створювати умови для поновлення протоколу.
В липні 2005 року позивач отримала диплом бакалавра з фізичної реабілітації (а.с. 14 т.1).
29 серпня 2005 року нею був укладений з відповідачем договір № 198 про навчання (а.с. 10-13), згідно з яким університет взяв зобов»язання за рахунок коштів позивача здійсними його навчання на У курсі за спеціальністю фізична реабілітація. При цьому, відповідач прийняв на себе обов»язки:
надати студенту освітню послугу на рівні державних стандартів освіти; забезпечити дотримання прав учасників навчального процесу відповідно до чинного законодавства; видати студенту документ про освіту державного зразка, відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; - інформувати студента про правила та вимоги щодо організації надання освітньої послуги, її якості та змісту, про права і обов»язки сторін під час надання та отримання таких послуг (згідно з додатком, який є невід»ємною частиною договору). В липні 2006 року позивач отримала диплом спеціаліста з фізичної реабілітації (а.с. 15 т.1).
Згідно з вимогами ст. 22 Закону України «Про вищу освіту», основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.
Як свідчать обставини по справі, на час укладення договорів про надання освітніх послуг з позивачкою університет «Україна» мав відповідні ліцензії та рівень акредитації, до складу викладачів входили особи з ученим ступенем доктора та кандидата наук (а.с. 16, 44-49, 53, 57. 60, 62, 70, 77 т.1), будь-яких зауважень від позивача щодо якості навчального процесу протягом всього періоду навчання не надходило.
З урахуванням викладеного, Апеляційний суд приходить до висновку про те. що відповідач виконав всі зобов»язання перед позивачем і забезпечив отриманню нею вищої освіти за спеціальністю фізична реабілітація.
Що з стосується доводів позивача про те, що відповідач гарантував працевлаштування за отриманою спеціальністю, то вони не підлягають задоволенню, як такі, що не грунтуються на законі та обставинах справи.
З матеріалів справи вбачається, що зобов»язання щодо працевлаштування випускників університет на себе не приймав і гарантій цьому не видавав.
До того ж позивач посилається на причину неможливості працевлаштування -відсутність в штатних розкладах установ її спеціальності, але ж питання щодо складання штатних розкладів на підприємства!’ і в установах не належить до компетенції відповідача.
При цьому Апеляційний суд звертає увагу, що згідно національного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 375 від 26.12.2005 р. (з додатками), професія «спеціаліст з фізичної реабілітації» внесений до класифікатора професій під кодом 3226 (а.с. 155-158 т.1).
З освітньо-кваліфікаційної характеристики підготовки спеціаліста з фізичної реабілітації вбачається, що вказані спеціалісти можуть займати посади, крім масажисту, завідуючого спортивними спорудами, методиста з фізичної культури, голови спортивного клубу, інструктора-методиста спортивної шкоди (тренажерного комплексу), судді з виду спорту тощо (а.с. 150-154).
Вимогами СТ. 4 ч. 1 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що громадяни України вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.
На підставі наведеного. Апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про надання відповідачем недостовірної та неповної інформації про послуги не підлягають задоволенню, оскільки не грунтуються на законі і обставинах справи.
В статті 1 Закону України «Про вищу освіту» зазначено, що зміст навчання - це структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.
В даному випадку відповідач надав позивачу послуги по здобуттю нею вищої освіти. з видачею відповідного документа, в тому числі і інформацію стосовно саме цих послуг, оскільки сторони не заперечували, що вищу освіту ОСОБА_3 отримала, що підтверджується дипломом спеціаліста.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 13 травня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.