Справа № 22ц-6334/2009р
Головуючий 1 -ї інстанції - Маловічко З.О.
Категорія - 34
Доповідач - Кондратьева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Кондратьєвої О.М., суддів - Могутової Н. Г., Висоцької B.C., при секретарі - Петрушенко А.О., за участю - відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 червня 2009 року по цивільній справі за позовом Дебальцевського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного закладу «Відділкова лікарня станції Дебальцеве» ДП «Донецька залізниця» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 червня 2009 року, яким позовні вимоги прокурора задоволено і стягнуто зі ОСОБА_3 на користь Державного закладу «Відділкова лікарня станції Дебальцеве» ДП «Донецька залізниця» 721, 27 грн. та судові витрати на користь держави в сумі 301 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати зазначене рішення і закрити провадження по справі. Зазначав, що прокурор має право представляти в суді інтереси громадян та держави. Враховуючи, що Відділкова лікарня станції Дебальцеве є самостійною юридичною особою, яка підпорядкована Державній адміністрації залізничного транспорту України, прокурор звернувся до суду не в інтересах держави, а в інтересах цієї лікарні, до того ж в позовній заяві прокурор не зазначив в чому полягає порушення інтересів держави. По суті справи зазначив, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.07.2006 р. щодо нього скасована постановою суду від 15 січня 2007 року і матеріали повернуті для додаткової перевірки, яка фактично не проводилась, т.я. матеріали в прокуратуру не повертались.З вказаного випливає, що його вина в заподіянні ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не встановлена. Між тим, суд замість органів дізнання дійшов висновку, що саме він заподіяв шкоду здоров»ю потерпілого ОСОБА_4 Крім того, судом не взято до уваги, що ОСОБА_4 3вернувся до лікарні тільки 29 червня 2006 року, тоді як він сам пояснював, ОСОБА_3 вдарив його 26 червня 2006 року; судове-медичне дослідження потерпілого не проводилось, він самовільно покинув лікарню через 8 днів. За таких обставин суд не міг робити висновок про наявність у діях ОСОБА_3 складу злочину і, відповідно, про обов»язок відшкодувати кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з вини ОСОБА_3 26 червня 2006 року близько 23 год. за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження, в зв»язку з чим останній знаходився на лікуванні у відцілковій лікарні ст. Дебальцеве, що спричинило майнову шкоду лікарні на суму 721, 27 грн. До такого висновку суд дійшов на підставі пояснень свідів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також особистих пояснень ОСОБА_3 органу дізнання.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що з 29 червня 2006 року до 6 липня 2006 року в Державному закладі «Відділкова лікарня станції Дебальцеве» ДП «Донецька залізниця» знаходився на стаціонарному лікуванні ОСОБА_4. Вартість його лікування, згідно калькуляції, становила 721, 27 грн.
Судом встановлено, що приводом для звернення ОСОБА_4 3а медичною допомогою стало спричинення йому 26 червня 2006 року тілесних ушкоджень відповідачем ОСОБА_3
До такого висновку суд 1-ї інстанції дійшов на підставі довідки лікарні (а.с. З), особистих письмових пояснень ОСОБА_3 органу дізнання (а.с. 6-7), пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Апеляційний суд вважає, що сукупність встановлених та досліджених судом доказів дозволила суду зробити обгрунтований висновок про наявність протиправної поведінки ОСОБА_3, причинного зв»язку між нею та завданою матеріальною шкодою, що стало підставою для покладення на відповідача обов»язку по відшкодуванню заподіяної лікарні шкоди в розмірі 721, 27 грн.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки не грунтуються на законі і обставинах справи.
Так, посилання на те, що прокурор не мав права на звернення до суду в інтересах лікарні не грунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачені ст. ст. 20, 33, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 45 ЦПК України, відповідно до якої прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або держави чи суспільних інтересів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Втщого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв»язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову, та зазначає, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з ч.5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах та форму його здійснення.
В даному випадку підставою для звернення прокурора до суду стало заподіяння матеріальної шкоди державному закладу, а формою такого звернення прокурор обрав позовну заяву до суду.
Як вбачається зі Статуту лікарні (а.с. 69-76), лікарня є державним лікувально-профілактичним закладом; майно лікарні є загальнодержавною власністю і кошти отримуються нею із державного бюджету, а збитки, завдані лікарні в результаті порушення її майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються лікарні у відповідності з діючим законодавством України (п.4.7., 5.3).
Статтею 1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, на яку і посилався в позовній заяві прокурор, тому доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність складу злочину в його діях не заслуговують на увагу, оскільки така відповідальність передбачена іншими вимогами закону, зокрема, ст. 1206 ЦК України, на яку прокурор не посилався.
Не є обгрунтованими і доводи апелянта про відсутність заяви від лікарні про розгляд справи судом у відсутність її представника. Такі заяви від Державного закладу «Відділкова лікарня станції Дебальцеве» ДП «Донецька залізниця» наявні на а.с. 42, 56, 61.
Статтею 64 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Виходячи з наведеного. Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції обгрунтовано поклав в основу рішення письмові пояснення ОСОБА_3 та лікаря ОСОБА_6 на ім»я начальника Дебальцевського MB, тому і в цій частині доводи апеляційної скарги не грунтуються на законі і не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 червня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.