Справа № 22ц-6616/2009

 Головуючий 1 -ї інстанції - Букрєєва І.А.

Категорія – 32

 Доповідач - Кондратьева О.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 серпня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої- Кондратьєвої О.М., суддів - Азевича В.Б., Бабенка П.М., при секретарі - Петрушенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівка на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 10 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівка про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівка звернулось до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Єнакіївського міського суду від 10 червня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з відділення ФСС на його користь моральну шкоду у розмірі 12000 грн., у решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати зазначене рішення, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що підпунктом 2 пункту 44 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 170-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до пункту 3 розділу XI „Прикінцеві положення" Закону України № 1105-XIV „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року. Таким чином, на теперішній час відповідальності Фонду за моральну шкоду немає і тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди згідно зазначеного Закону не існує.

Крім того, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 717-16 від 23.02.2007 року (який набрав чинності 20.03.2007 року) взагалі були скасовані положення Закону України № 1105-XIV про відшкодування моральної шкоди потерпілим, а саме в ст. ст. 1, 21, 28, 34. Таким чином, обов’язок Відділення по відшкодуванню моральної шкоди відсутній.

До того ж, ніяких доказів, підтверджуючих заподіяння моральної шкоди, які б можна було дослідити у судовому засіданні, позивач не надав. Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1 є документом, що підтверджує факт його наявності. Довідка МСЕК є підставою для розрахунку та відшкодування матеріальної шкоди -частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Тобто документи, на які посилається позивач, ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Також Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не може бути належним відповідачем за позовом ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, т.я. компенсацію повинен сплатити власник підприємства, на якому позивач отримав ушкодження здоров’я.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_2, виходив з того, що позивач з 1992 року працював на шахті «Жданівська» в/о «Шахтарськвугілля» на роботах з повним робочим днем в підземних умовах. Під час роботи 30.01.1995 року був травмованим і за висновком МСЕК від 29.07.2003 року ОСОБА_2 було первісно встановлено 40% втрати професійної працездатності в зв»язку з вказаною виробничою травмою та встановлена 3-я група інвалідності. При переогляді на МСЕК 3 серпня 2004 року розмір втрати працездатності був збільшений до 45%, а за сукупністю встановлено безстроково 60% втрати працездатності, з урахуванням 15% по травмі 1976 року. Факт наявності ушкодження здоров’я позивача підтверджений актами розслідування нещасного випадку на виробництві, висновками МСЕК про втрату працездатності у зв’язку із трудовим каліцтвом і встановленням йому групи інвалідності. Ніяких додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачає. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд врахував ступінь втрати професійної працездатності, обставини справи та виходячи із принципу розумності та справедливості, стягнув на користь позивача 12000 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що судом при розгляді даної справи порушень зазначених норм припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Відповідно до п.п.„е" п.1 ст. 21 Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (в редакції на 2003 рік) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов’язаний у встановленому законом порядку відшкодувати потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

З матеріалів справи вбачається, що стійка втрата працездатності в розмірі 40% в зв"язку з виробничою травмою ОСОБА_2 була встановлена вперше висновком МСЕК від 29.07.2003року (а.с. 12-13), коли право на відшкодування моральної шкоди заподіяної нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням було передбачено відповідним Законом, зокрема частиною 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності".

Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування судом Закону України № 717 від 23.02.2007 року „Про внесення змін до закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" не заслуговують на увагу, оскільки частиною 2 ст. 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі.

Не грунтуються на законі й посилання в скарзі на ст. 237-1 КЗпП України і необхідність покладення обов"язку по відшкодуванню моральної шкоди на підприємство, на якому ОСОБА_2 отримав ушкодження здоров"я, т.я. вимогами ст. 9 Закону України „Про охорону праці" передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров"я або у разі смерті працівника, з 1 квітня 2001 року здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Що ж стосується доводів апеляції про недоведеність моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок трудового каліцтва, то вони також не можуть бути задоволені, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність причинного зв»язку виробничої травми з втратою позивачем 40 відсотків працездатності, настання негативних наслідків у вигляді невідновлювального розладу здоров»я, встановлення 3-ї групи інвалідності безстроково. (а.с. 17-33).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до теперішнього часу ОСОБА_2 відчуває наслідки травми, продовжуває лікуватись з цього приводу, його стан здоров»я важкий. За таких обставин суд вірно визначив компенсаційну суму моральних страждань позивача в розмірі 12000 грн.

До того ж, згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю, тому доводи відповідача про пропуск ОСОБА_2 строків для звернення до суду також не можуть бути задоволеними.

Керуючись ст. ст. 307, 308. 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівка відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 10 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суд’ набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.