Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Величко Т.А.

суддів  Бойко Л.І., Бандури Л.І.

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Костирко О.С.;

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на постанову господарського суду Миколаївської області 

від 06.06.2006р.

по справі №14/100/06

за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до СПД ОСОБА_1

про стягнення 151,54 грн. заборгованості по страхових внесках

встановив:

 Постановою господарського суду Миколаївської області від 06.06.06р. (суддя Цвєткова П.В.) відмовлено Миколаївському обласному відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в стягненні з СПД ОСОБА_1 151 грн. 54 коп. -заборгованості по страховим внескам.

Судове рішення мотивоване тим, що сума 151,54 грн. по своїй правовій природі є штрафом за несвоєчасну сплату страхових внесків  та несвоєчасну реєстрацію, який був застосований на підставі рішення від 23.07.04р.

При цьому, за стягненням цього штрафу позивач звернувся з пропуском строку, встановленого ст.250 ГК України.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновком суду, обласне відділення просить скасувати постанову господарського суду, позовні вимоги задовольнити.

Доводи скаржника ґрунтуються на неправильному застосуванні судом ст.250 ГК України, оскільки норми ГК не розповсюджуються на правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Пеня та штраф, застосовані до відповідача, відповідно до ст.30 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01р. №2240, носять характер не адміністративно-господарських, а фінансових санкцій, до яких строк давності на стягнення не застосовується.

Заслухавши доповідача, пояснення присутнього у засіданні представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла  висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з такого.

Позивачем була проведена перевірка порядку нарахування обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 01.04.02р. по 01.04.04р., про що складено акт від 25.06.04р.

Перевіркою встановлено порушення, а саме: за 1 кв. 2004р. п.2 ст.27 Закону України №2240-ІІІ слідувало нарахувати страхових внесків -40234 грн., утримати страхових внесків -6952 грн., всього -471,86 грн. Станом на 01.04.04р. заборгованість складає 471,08 грн., в т.ч. пеня за несвоєчасне перерахування страхових внесків -4,22 грн.

За наслідками перевірки позивачем прийнято рішення №НОМЕР_1, яким ПП ОСОБА_1 донараховано внесків 471,86 грн., пені 4,22 грн., штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків та несвоєчасну реєстрацію -235,93 грн. на підставі п.1.2 ст.30 та ст.28 Закону України №2240-ІІІ.

Станом на 1.04.06р. прострочена заборгованість по страхових внесках, яка самостійно узгоджена відповідачем у звіті ІНФОРМАЦІЯ_1 за І кв. 2006р. і не сплачена, склала 151 грн. 54 коп., за примусовим стягненням якої позивач звернувся в квітні 2006р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд послався на те, що сума 151,54 грн. є штрафом за несвоєчасну реєстрацію, застосований на підставі рішення від 23.07.04р., і згідно ст.250 ГК України відсутні підстави для їх стягнення в зв'язку з пропуском строку їх застосування.

З обґрунтованістю висновків суду погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи і з пояснень представника Фонду, дійсно при перевірці, яка проводилася 25.06.04р. було встановлено, що з 01.01.01р. ПП ОСОБА_1 використовує працю найманих працівників, але заяву на реєстрацію подала до Фонду лише 24.06.04р. ФОП, на який повинні нараховуватися та з якого повинні утримуватися страхові внески за ставками 2,9%,  0,5% з 2002р. по Ікв. 2004р. включно складає 13904 грн., з цієї суми слідувало нарахувати та утримати страхові внески в розмірі 471,86 грн.

Донараховані внески в розмірі 471,86 грн. та пеня в розмірі 4,22 грн. ПП ОСОБА_1 були перераховані за квитанцією №НОМЕР_2. Також за квитанцією №НОМЕР_3 підприємцем було перераховано 170 грн. страхових внесків.

Як зазначає позивач, штраф у розмірі 235,93 грн. -відповідачем не сплачений і станом на 11.04.06р. борг із врахуванням заліку по лікарняному листу склав 151,54 грн. -за стягненням якої він звернувся 19.04.06р.

Відповідно до ст. 3ГК України (чинного з 01.01.04р.) господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ст.239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого  самоврядування відповідно  до  своїх  повноважень  та  у  порядку,  встановленому законом,  можуть застосовувати до  суб'єктів  господарювання  такі адміністративно-господарські санкції, як в т.ч. адміністративно-господарський штраф.

Адміністративно -господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Ст. 250 ГК встановлює, що адміністративно -господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6-ти місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення  господарської діяльності.

          Відповідно до ст.14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

У відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.9 Закону України від 18.01.01р. №2240-ІІІ, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені ст.34 цього закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Як свідчать матеріали справи, штраф у розмірі 235,93 грн. було нараховано ПП ОСОБА_1 за порушення п.2 ст.27 на підставі п.1,2 ст.30 Закону України від 18.01.01р. №2240-ІІІ, яка передбачає, що строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Таким чином, господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності регулюються Конституцією України, Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, КЗпП України, Законом України №2240. Норми ГК України на ці відносини не розповсюджуються.

Застосований позивачем на підставі ст.30 Закону України №2240-ІІІ штраф носить характер не адміністративно-господарських санкцій, а фінансових, порядок накладення, розмір якого і строки стягнення регулюються ст.30 Закону України №2240-ІІІ.

Таким чином, господарський суд дійшов неправильного висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення штрафу, оскільки він не грунтується на нормах чинного законодавства, в зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги  - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 254 КАС України,

колегія суддів постановила:

          Постанову господарського суду Миколаївської області від 06.06.06р. у справі №14/100/06 -скасувати, позов задовольнити.

Стягнути з СПД ОСОБА_1 на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на р/р 37171001000355 (банк УДК в Миколаївській області, МФО 826013, код ЕДРПОУ 20860865) 151 грн. 54 коп. штрафу.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                      Т.А. Величко

Судді :                                                                                           Л.І. Бандура

                                                                                                       Л.І. Бойко