№ 2-1467/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2010 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді ЧАЙКА І.В.

за участю секретаря – Грідіної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

05 травня 2010 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, у якому просить зобов’язати відповідача за період з 01 січня 2004 року провести перерахунок додаткової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до ст.ст.51, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме: установити додаткову пенсію в розмірі 30% мінімальної пенсії, а також проводити відповідні виплати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок  Чорнобильської катастрофи, 2 категорії. На підставі ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання додаткової пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір належної йому додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із законодавчо встановлених розмірів. Відповідач усупереч цим нормам не здійснив відповідне нарахування пенсій. Крім того, не проводить її перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ч.3 ст.67 вказаного Закону. Тому він звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначеної пенсії, але отримав відмову.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що  позивач з 01.04.1991 року отримував пенсію за віком, а з 01.01.2004 року згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року 2 категорії.

Відповідач   вважає, що порушень при призначенні позивачу додаткової пенсії з боку управління ПФУ в Балаклійському районі Харківської області немає. Розмір пенсії, яку отримував позивач, відповідає чинному законодавству.

Додаткова пенсія позивачу була призначена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, виходячи із розміру 19,91 гривень. Тобто, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам 2 категорії призначалася у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком: 19,91х30%.

Починаючи з 01.01.2008 року призначення та виплата позивачу додаткової пенсії здійснювалось з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». Новою редакцією ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, віднесеним до 2 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Після прийняття рішення Конституційним Судом України щодо неконституційності змін, внесених до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 22.05.2008 року призначення та виплата позивачу пенсій здійснювались згідно Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», пунктом 4 якої передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачувати у розмірі 15 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 16 липня 2008 року №654 «Про пiдвищення пенсiйного забезпечення громадян» для осiб, що отримують пенсiю вiдповiдно до Закону з 1 липня 2008 року встановлено доплату з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІ групі інвалідності – 1090 гривень. З урахуванням зазначеної постанови позивачу виплачується додаткова пенсія в розмірі 20 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір пенсії, яку отримував позивач, відповідає чинному законодавству. В ідповідач не погоджується із позивачем стосовно застосування для розрахунку додаткової пенсії величини мінімальної пенсії за віком, оскільки в силу ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Також звертав увагу, що треба врахувати порушення позивачем строку позовної давності для звернення з позовом до суду.

    Для розгляду позову сторони в судове засідання не прибули, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1  має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.02.1993 року (а.с.5).

Позивач з 01.04.1991 року отримував пенсію за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 01.01.2004 року згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок додаткової пенсії позивачу Управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області провело виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка, встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (далі – Постанова КМУ від 03.01.2002 року №1).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796–ХІІ.

Статтею 49 вищевказаного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.51 Закону №796–ХІІ особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Як вбачається зі статті 53 того ж Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм для обчислення додаткової пенсії, особам, щодо яких встановлено зв’язок Чорнобильською катастрофою, визначено мінімальну пенсію за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.

Також ст.54 вищезазначеного Закону передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 року №3108-IV - відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 05.10.2006 року встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Згідно вимог ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», за змістом абзацу 3 статті 1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.

Тобто мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, зазначених в ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст.1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік», затверджено на 2004 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність - 284 гривні 69 копійок.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року, затверджено на 2005 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність – 332 гривні.

Відповідно до ст.65 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі: з 01.01.2006 року – 350 гривень, з 01.04.2006 року – 359 гривень, з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року – 366 гривень.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року №749-V та існує в новій редакції з 28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 гривень та 415,11 гривень.

Таким чином, позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, розмір додаткової пенсії повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Незважаючи на це, розмір, з якого виходив відповідач при розрахунку пенсії позивачу, був нижчим за прожитковий мінімум (відповідно мінімальна пенсія за віком), встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 27.12.2007 року було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до нової редакції вищезазначеного Закону з 01.01.2008 року вихідним критерієм для розрахунку пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до змін, внесених до ст.51 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі: 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10–рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України №107-УІ, в тому числі і зміни, внесені до ст.51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-VІ, визнаних не конституційними.

Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року втратило чинність з 22 травня 2008 року. Тому вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону №1058-ІV встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року обчислення додаткової пенсії позивачу повинно було здійснюватись у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року – згідно мінімального розміру пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 26.12.2007 року на 2008 рік був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498  гривень.

В ч.1 ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI (далі Закон №835-VІ) зазначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в  розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ніяких змін до Закону №796-ХІІ не вносилось. Законом України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 року №1646-VI встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у таких розмірах: з 01.11.2009  року – 573 гривні, з 01.01.2010 року – 695 гривень, з 01.04.2010 року – 706 гривень.

Статтею 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року №2154-VI установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня – 695 гривень, з 01 квітня – 706 гривень.

Тобто, позивачу нижній розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Як вбачається із письмових заперечень УПФ в Балаклійському районі Харківської області, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії керувався постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», №530  від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Згідно з положенням ч.4 ст.8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідач повинен був керуватися ст.51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і нормами відповідного Закону України про визначення мінімальної пенсії за віком на момент виплати, а не Постановами Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг прав позивача, встановлених законом.

Тому саме вищенаведені встановлені Законом прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, що беруться для визначення мінімального розміру пенсії за віком, повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по день винесення рішення.

Таким чином, відповідачем було порушено законне право позивача на отримання додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю,  в належному розмірі.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на отримання додаткової пенсії, як особі, віднесеній до категорії 2, в розмірі 30% мінімальної пенсії за періоди з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по день винесення рішення, тобто по 11.06.2010 року.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Запереченнями на позовну заяву підтверджуються доводи позивача про те, що пенсія йому нараховувалася не відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно до підзаконних актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст.49 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

З положеннями даних норм співпадає припис п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року №523.

Згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з положенням ч.4 ст.8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за Конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та діючому законодавству.

Розрахунок пенсії позивачу управління ПФУ в Балаклійському районі Харківської області проводило на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654, згідно якої для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №796-ХІІ, з 01.07.2008 року встановлено доплату з тим, щоб пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Проте, суд не може погодитися з таким розрахунком, проведеним відповідачем, щодо обчислення пенсії позивача та з посиланням відповідача на ст.ст.50, 54 Закону №796–ХІІ, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не може погодитися з тим, що застосування щодо спірних правовідносин ст.28 Закону №1058-ІV суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон №796-ХІІ має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Тому Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у ч.1 ст.67 зазначеного  Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі №796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом №796-ХІІ, є безпідставним.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тому саме встановлені Законом мінімальні розміри пенсії за віком повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії.

Відповідно до нової редакції Закону України №796-ХІІ з 01.01.2008 року вихідним критерієм розрахунку пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10–рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України №107-УІ. Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-VІ, визнаних не конституційними.

Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року. Тому, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону №1058-ІV встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

В ч.1 ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI (далі Закон №835-VІ) зазначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в  розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ніяких змін до Закону №796-ХІІ не вносилось. Згідно Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-VI розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.11.2009 року становив 573 гривні. Статтею 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року №2154-VI установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня – 695 гривень, з 01 квітня – 706 гривень.

Тобто, при нарахуванні пенсії позивачу з 04.02.2009 року відповідач повинен брати прожитковий мінімум в зазначених розмірах прожиткового мінімуму, оскільки саме він береться для визначення мінімальної пенсії за віком при нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності та додаткової пенсії згідно Закону №796-ХІІ.

Наявність такого права у позивача гарантується Конституцією України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може погодитися з тим, що застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд відмовляє ОСОБА_1  у задоволенні позову в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області до нарахування і виплати додаткової пенсії, починаючи з 11 червня 2010 року, оскільки відсутні підстави для зобов’язання відповідача на вчинення таких дій у майбутньому.

Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом, через наступне.

У відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Суд встановив, що предметом оскарження є незаконність бездіяльності управління ПФУ в Балаклійському районі Харківської області щодо нездійснення нарахування та її виплати не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.8,19,22,75,92,152 Конституції України, ст.ст.2,4,10,11,15,60,88, 209,212-215,218 ЦПК України, ст.1 ЦК України, ст.ст.50,51,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 11 червня 2010 року перерахунок та виплату додаткової пенсії відповідно до ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 18 гривень 50 коп. понесених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

СУДДЯ: