№2-336/09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня     2009 року  Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді – Уржумової Н.В.

при секретарі           –  Чертолясові А.С.

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі  цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Агротранспродукт – Південний» про стягнення суми,  третя особа приватний підприємець ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в  :

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 та  просив суд стягнути з відповідача на його користь 292 500,00 грн., з яких 225 000,00 грн. – сума основного боргу, 67500,00 грн. - штрафні санкції, держмито в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення  судового процесу в сумі 30,00 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що 06.06.2006 року між  приватним  підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємством «Агротранспродукт – Південний» був укладений договір  на поставку зернових культур № 120 та  зв’язку з  тим, що Приватне підприємство «Агротранспродукт – Південний» неналежним чином  виконувало  умови договору, 15.11.2006 року між приватним підприємцем  ОСОБА_3, приватним підприємством «Агротранспродукт – Південний» та фізичною  особою ОСОБА_2  був укладений  договір поруки  № 279, за умовами якого ОСОБА_2 виступив поручителем  перед ПП ОСОБА_3  за своєчасне виконання приватним підприємством «Агротранспродукт – Південий» всіх його зобов’язань за договором  № 121 від 01.06.2006 р. на транспортне –експедиційне обслуговування та договором №120 від 06.06.2006 р. на поставку зернових та олійних культур та додаткових угод до них, які існували на момент укладання вищевказаних договорів, так і тими, що виникнуть  на їх підставі у майбутньому. За актом звірки  взаємних  розрахунків між ПП Горбань та ПП «Агротранспродукт - Південний», станом  на 02.04.2007 р. дебіторська заборгованість ПП «Агротранспродукт – Південний» перед ПП Горбань склала  225 000,00 грн. 19.11.2007р. приватний підприємець ОСОБА_3 відступив фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 право вимоги за договором поставки  зернових культур № 120 від 06.06.2006 р., додатковою  угодою № 1 до договору  поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р., вказуючи,  що його право вимоги засновано на договорі  поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р., додатковій  угоді № 1 за договором  поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р, специфікації с № 1 по №50  по  договору поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р, акті звірки взаємних розрахунків від 02.04.2007 року, договорі поруки №279  від 15.11.2006 р. 23.11.2007 р. за вих. № 132 приватний підприємець ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про відступлення права вимоги  СПД  фізичній особі ОСОБА_1  відповідно до договору від 19.11.2007 р. Згідно з п. 2.2.1. договору поруки № 279 від 15.11.2006 року у випадку невиконання  обов’язку  ПП «Агротранспродукт – Південий», приватний підприємець ОСОБА_3 свої вимоги пред’являє безпосередньо до поручителя ОСОБА_2 і ці вимоги є обов’язковими для виконання протягом 5 (п’яти)  робочих днів з моменту отримання  письмового повідомлення  про невиконання  ПП «Агротранспродукт – Південний» своїх обов’язків. 23.11.2007 року поручитель ОСОБА_2 отримав письмове повідомлення – вимогу від ОСОБА_1 на суму основного боргу 225000,00 грн., але відповіді  про проведення відповідних розрахунків згідно з умовами договорів і чинного законодавства від ОСОБА_4 не одержав, що оцінюється позивачем як відмова у задоволенні його вимог. Згідно з п. 3.5 договору № 279, у  разі невиконання  поручителем обов’язків,  поручитель сплачує кредитору штраф в розмірі 30% від суми невиконаних обов’язків за договором, які складають 67500,00 грн. З наведених підстав, посилаючись на ст.ст. 512,514,517,527,528,553,554,555 ЦК України,   позивач просив суд його вимоги задовольнити.

08.01.2008 року позивач вніс зміни до первинної позовної заяви і просив суд,  з вищевикладених підстав,  стягнути з залученого судом співвідповідача за його вимогами:  ПП «Агротранспродукт – Південний»  та ОСОБА_2 солідарно   на його користь 292 500,00 грн., з яких 225 000,00 грн. – суму основного боргу, 67500,00 грн. - штрафні санкції, держмито в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення  судового процесу в сумі 30,00 грн. (а.с.32-33) .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АК від 02 квітня 2008 року  до участі у справі був залучений як третя особа приватний підприємець ОСОБА_3, за участю якого були укладені договори з ПП  «Агротранспродукт – Південний» та який  відступив своє право вимоги за договорами  фізичній особі – підприємцю  ОСОБА_1 (а.с. 47).

У судовому засіданні представник позивача по справі -   фізичної особи підприємця  ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності б/н від 16.09.2008 року та від 25.10.2007 р. за реєстром № 6936 - ОСОБА_5  підтримала позовні вимоги свого довірителя у повному обсязі, з урахуванням внесених  08.01.2008 року змін до позовної заяви за обставинами та з підстав,  викладених  у них.

Відповідач ПП  «Агротранспродукт – Південний» та третя особа приватний підприємець ОСОБА_3 у  судове засідання по розгляду позову по суті,   не з’явилися. ПП «Агротранспродукт-Піденний»  повідомлено з дотриманням вимог ст. ст. 74, 76  ЦПК України - шляхом розміщення  оголошення в офіційних друкованих засобах масової інформації, визначених   Кабінетом Міністрів України.

Третя особа по справі – ПП Горбань у судове засідання також не з’явився, повідомлений належним чином – з дотриманням вимог ст. 76 ЦПК України,  про що свідчить наявне у матеріалах цивільної справи поштове повідомлення. Причини своєї неявки суду не повідомив.    

З урахуванням думки учасників судового розгляду та положень ст.ст. 74, 76, 169 ЦПК України, суд ухвалив: розглянути справу по суті за відсутністю представників ПП «Агротрансппродукт-Південний» та ПП Горбань.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03.09.2008 року за реєстром № 14515,  ОСОБА_6,  у судовому засіданні заперечував проти вимог ОСОБА_1  у повному обсязі, пояснюючи суду, що надані позивачем фотокопії платіжних доручень є неналежними доказами, оскільки  завірені самим позивачем,  та не містять реквізитів банківської установи, крім того, в них немає посилень, що вказані проплати проводилися саме за договорами, укладеними між сторонами по цивільній справі, тому не є належними доказами по вказаній  справі;  з наданих позивачем документів не взагалі не убачається:  по якій саме оплаті товар не був поставлений приватному підприємцю ОСОБА_3 Крім того,  представник позивача, посилаючись на статтю 559 ЦК України, визначав, що за всіма фактами перерахування  грошових коштів, поставки  товару за якими не були виконані, грошові кошті не можуть бути стягнути з ОСОБА_2, оскільки у випадку, коли з часу сплати за товар пройшло більше 6 місяців та 3- ох днів (а відповідно до останнього перерахування грошових коштів це  було здійснено платіжним дорученням № 61 від 20.12.2006 в сумі 50000 грн.), то   строк  пред’явлення вимог по вказаній сумі закінчується 23.06.2007 р., тому подана позовна заява позивачем до суду у грудні 2007 року не може бути задоволена в частині стягнення всіх сум заборгованості з ОСОБА_2 в зв’язку зі спливом строку пред’явлення вимог до поручителя та припиненням зобов’язання поруки.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи присутніх у судовому засіданні представника позивача  та заперечення представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази та матеріали цивільної справи  у їх сукупності, суд дійшов до висновку  про відмову   позивачу  у задоволені позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідачів:  ПП «Агротранспродукт – Південний»  та ОСОБА_2   на його користь 292 500,00 грн., з яких 225 000,00 грн. – сума основного боргу, 67500,00 грн. - штрафні санкції, в обґрунтування свого права на звернення  та задоволення своїх позовних вимог у цієї частині позивач посилається на договірні правовідносини, що виникли між ПП «Агропродукт-Південний» та ПП Горбань на підставі  договору  поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р. (а. с.5-7), додаткової  угоди № 1 до  договору поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р, (а. с.8),  специфікації с № 1 по №50  до  договору поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р. (а. с.9-18). На підтвердження  виниклої у відповідачів заборгованості за вище переліченими документами позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків від 02.04.2007 року(а. с.25). А правонаступництво кредитора та боржника за вищевказаними договорами позивач обґрунтовує  договором  поруки №279  від 15.11.2006 р. (а. с.19-20), договором про відступлення права вимоги від 19.11.2007 року (а. с.21).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, що уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Разом з тим, додані позивачем документи, на думку суду, не є безперечними доказами  виникнення між ПП «Агропродукт-Південний» та ПП Горбань договірних правовідносин.

Так,  зі змісту договору поставки зернових культур № 120 від 06 червня 2006 р. його сторонами є, відповідно,  «Постачальник», що  іменується Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранспродукт-Південий» та вчинює  правочин з ПП ОСОБА_3А,  але ж вказаний договір підписаний керівником та скріплений печаткою приватного підприємства «Агротранспродукт-Південий»,  а не сторони, що його уклала – ТОВ «Агротранспродукт-Південний». Специфікація № 1 від 10.06.2006 р.  до  договору поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р., також укладена між  «Постачальником» -  Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранспродукт-Південий», що  вчинює правочин з ПП ОСОБА_3А, підписана  Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранспродукт-Південий», але ж  скріплена  печаткою зовсім іншого підприємства - приватного підприємства «Агротранспродукт-Південий». Це ж саме убачається і зі  специфікації № 2 від 13.06.2006 р., специфікації № 3 від 20.06.2006 р., специфікації № 4 від 14.07.2006 р., специфікації № 5 від 17.07.2006 р.,  специфікації № 6 від 01.08.2006 р..  до  договору поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р. Позивачем, та  його представником   не надані докази щодо надання повноважень від ТОВ «Агротранспродукт-Південий» на вчинення та  підписання з ПП ОСОБА_3 договору поставки зернових культур № 120 від 06 червня 2006 р. приватному підприємству «Агротранспродукт-Південий", докази цього у  матеріалах цивільної справи також відсутні. У судовому засіданні представник позивача також  не довів суду,  що ТОВ «Агротранспродукт-Південий» та ПП «Агротранспродукт-Південий» є одна і та ж особа.

Відповідно до  ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.  

Як убачається з  договору поруки № 279  від 15.11.2006 року, він  укладений між ПП ОСОБА_3, Приватним підприємством «Агротранспродукт-Південий» та фізичною особою ОСОБА_2, який не брав зобов’язання поруки по вимогам до ТОВ  «Агротранспродукт-Південий».

Також суд приймає до уваги і заперечення представника відповідача та погоджується з тим, що надані позивачем фотокопії платіжних доручень є неналежними доказами, оскільки  завірені самим позивачем, не завірені належним чином банківською установою, та не надані  оригінали самих платіжних доручень, в наданих позивачем платіжних дорученнях не вказано:   на виконання  яких саме  договорів  перераховувалися  грошові кошті, тому не є належними доказами по вказаній  справі.

Надані позивачем інші документи, а саме реєстри та накладні не можуть свідчити про перерахунок грошових коштів на адресу боржника ПП  «Агротранспродукт – Південий», з наданих позивачем документів не вибачається по якій саме оплати товар не був поставлений приватному підприємцю ОСОБА_3.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 559 порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Як убачається з матеріалів цивільної справи, останнє перерахування грошових коштів було здійснено платіжним дорученням № 61 від 20.12.2006 в сумі 50000 грн.   строк  пред’явлення вимог по вказаній сумі закінчується 23.06.2007 р., тому подана позовна заява позивачем до суду у грудні 2007 року не може бути задоволена в частині стягнення всіх сум заборгованості з ОСОБА_2 -  зі спливом строку пред’явлення вимог до поручителя та припиненням зобов’язання поруки.

Відмовляючи позивачеві у  задоволенні позову, суд виходить с того, що  ОСОБА_1 у позовній заяві та його представник у судовому засіданні,  усупереч вимогам  ст. 60 ЦПК України, в обґрунтування своїх позовних вимог,   не надав суду  переконливих доказів на підтвердження укладення між Приватним підприємством «Агротранспродукт – Південний» та приватним підприємцем ОСОБА_3 договору поставки зернових культур № 120 від 06.06.2006 р., у зв’язку із чим відсутні підстави вважати, що у позивача виникло відповідно до вимог закону на підставі договору відступлення права вимоги від 19.11.2007 року від ПП ОСОБА_3  відповідне право стягнення з поручителя ОСОБА_2 суму основного боргу та штрафних санкцій.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку,  що позивачем  не обґрунтована належність наданих конкретних доказів для підтвердження  заявлених ним позовних вимог та не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх  вимог.

Також суд не може прийняти до уваги, як доказ наявності боргових зобов’язань  відповідачів перед позивачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 02.04.2007 року (а.с.25), оскільки представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував правомірність цього розрахунку; з цього розрахунку не убачається якою уповноваженою особою ПП «Агротранспродукт-Південний» це акт укладений, а    представник позивача не спростував його заперечень. Крім того, цей акт був складений між ПП ОСОБА_3 та ПП «Агротранспродукт-Південний» за відсутністю відповідача ОСОБА_2, який на той час був вже обтяжений порукою з ПП «Агротранспродукт-Південний».  

З оглядом на вищевикладене у сукупності,  суд дійшов до висновку про відмову Фізичній особі-підприємцю -  ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до  ОСОБА_2, ПП «Агротранспродукт – Південний», третя особа приватний підприємець ОСОБА_3 про стягнення суми – у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10,11,60,61,209,212-215,218,294 Цивільного процесуального кодексу України,суд, –

в и р і ш и в:

Фізичній особі-підприємцю - ОСОБА_1 у задоволення позовних вимог до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Агротранспродукт – Південний» про стягнення суми,  третя особа приватний підприємець ОСОБА_3 – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК  через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя