Справа № 2-3133/2010р.

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                              Іменем       України

21 травня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

      Головуючого судді – Кривич Ж.О.,

      при секретарі – Чихаріній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України  Автозаводського району м.Кременчука Полтавської області про визнання дій щодо відмови у перерахунку щомісячного підвищення до пенсії не правомірними, зобов”язання здійснити з 01 травня 2009 року перерахунок щомісячного підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-ІУ, виходячи із розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат,                                                                          

                                                                      В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м.Кременчука Полтавської області про визнання дій щодо відмови у перерахунку щомісячного підвищення до пенсії не правомірними, зобов”язання здійснити з 01 травня 2009 року перерахунок щомісячного підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-ІУ, виходячи із розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.

В позовній заяві позивач зазначала, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 травня 2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м.Кременчука всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01.05.2009 року по теперішній час таку допомогу виплатили в неповному обсязі, чим порушили її законні права. Просила суд, визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного підвищення до пенсії не правомірними та зобов’язати відповідача, починаючи з 01.05.2009 року по 31.03.2010 року, нарахувати та виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком.

До суду позивач не з’явилася, в своїй заяві на ім”я суду просила справу розглядати в її відсутності; позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м.Кременчука  до суду не з’явився, позовні вимоги не визнав, прохав розглянути справу і прийняти рішення в відсутність представника; надав суду заперечення, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити.

      Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вирішивши можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус «Дитини війни», що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданого 06.08.1997 року.

Враховуючи зазначений статус ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м.Кременчука не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність коштів для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

      Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

  Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м.Кременчука повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України „Про державний бюджет на 2009 рік” змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не здійснювалось, а тому вимоги, що стосуються виплати щомісячної допомоги на 2009 рік підлягають задоволенню. З тих же підстав підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині відшкодування виплат за січень - березень 2010 року.

З 01.05.2009 року по 31.03.2010 рік позивачу нараховується та виплачується підвищення до пенсії, як дитині війни, по 49,80 грн. щомісячно, що підтверджується відповідною довідкою про розмір отримуваної щомісячної соціальної допомоги позивачем.    

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

 З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний

розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м.Кременчука, за місцем проживання позивача.

      Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-   призначення пенсії;

-   підготовки документів для її виплати;

-   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 14,57-59,208,209,21-215,218,223 ЦПК України, суд, –

                                                            В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м.Кременчука про визнання дій щодо відмови у перерахунку щомісячного підвищення до пенсії не правомірними, зобов”язання здійснити з 01 травня 2009 року перерахунок щомісячного підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6

Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-ІУ, виходячи із розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат – задовольнити.

    Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м.Кременчука в перерахунку ОСОБА_1 її щомісячного підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат не правомірною.                                                                      

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м.Кременчука   здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік, за період з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік, за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Автозаводський райсуд

В разі неподання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає чинності після закінчення десятиденного  терміну з дня проголошення рішення, а в разі неподання  апеляційної скарги - після закінчення двадцятиденного терміну.

Суддя: