Справа №2-1307/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 червня 2010 року                                                                                                                    м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого  -    судді   Яніна  І.А.,

при секретарі                 Храмовій Г.Г.,

за участю позивача       ОСОБА_1,

відповідача                     ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності на земельну ділянку за підставами, викладеними нею у позовній заяві. Позивач  посилається на укладений 20 жовтня 2009 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 свою земельну ділянку площею 0,9460 га, розташовану на території Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК, а ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 30000 грн., при цьому 15000 грн. вона передала 20 жовтня 2009 року, а іншу половину суми - 15000 грн. зобов’язалася передати після оформлення у нотаріуса договору купівлі-продажу. Відповідач ухилилася від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, у зв’язку із чим позивач не може належним чином оформити своє право власності на земельну ділянку, тому була змушена звернутися до суду за захистом свого права власності.

У судовому засіданні позивач на задоволенні позовних вимог наполягала, дала аналогічні пояснення, просила суд визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступними підставами.

Судом встановлено, що позивач та відповідач 20 жовтня 2009 року у простій письмовій формі підписали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9460 га, яка розташована на території Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК (а.с.12).

Згідно державного акту серії ЯД № 612701 вказана земельна ділянка площею 0,9460 га, яка розташована на території Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК, належить відповідачу на праві власності. Цільове призначення (використання) земельної ділянки – ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.5).

Суд вважає, що зазначений договір не є підставою для виникнення у позивача права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст.131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно із ч.3 ст.640 ЦК України договір, якій підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального освідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

Таким чином, норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Даний висновок знайшов своє відображення й у роз’ясненнях, викладених у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними.

За ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За таких обставин у суду відсутні передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, суд враховує, що відповідно до підпункту «б» пункту 15 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, у відповідній редакції Закону, не допускалася купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладання (посвідчення).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зазначене положення закону виключає можливість задоволення позовних вимог.

Таким чином, виходячи із принципу змагальності, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,213,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності на земельну ділянку, відмовити.

Р ішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга, подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: