Справа №2-1230/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

3 червня 2010 року                                                                                                                    м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого  -    судді   Яніна  І.А.,

при секретарі                  Локтюкові А.В.,

за участю позивача        ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представника відповідача Вишнякова С.В.,

представника  третьої особи – ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Малус Інвест», третя особа – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання факту перебування з підприємством в трудових відносинах,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовними вимогами до відповідача, третьої особи про визнання факту перебування з підприємством в трудових відносинах, оскільки 26 червня 2007 року він був прийнятий на роботу до відповідача, при цьому в робочий час, під час виконання трудових обов’язків з ним виник нещасний випадок, в наслідок чого він отримав травми та тілесні пошкодження. Відповідач, з яким позивач перебував у трудових відносинах, відмовився визнавати, що на час отримання тілесних пошкоджень позивач перебував з ним у трудових відносинах, у зв’язку із чим позивач змушений був звернутися до суду, пославшись на те, що укладений сторонами договір про надання послуг має ознаки трудової угоди.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити та пояснила, що укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг має ознаки трудової угоди, оскільки в п.2.1.1 договору виконавець взяв на себе зобов’язання  щодо виконання вимог охорони праці та техніки безпеки, що передбачено ст.159 Кодексу законів про працю України. Крім того, п.5.1 договору закріпляє положення про те, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків згідно чинного законодавства, що відповідає ст.130 Кодексу законів про працю України. Наявність трудових відносин підтверджується  трудовою книжкою, довідкою про заробітну плату, довідкою підприємства про роботу позивача, відповіддю територіальної державної інспекції праці.

Представник відповідача Вишняков С.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, при цьому пояснив, що позивач працював на підприємстві за договором про надання послуг, він отримував заробітну плату, з якої сплачувалися усі види податків та зборів, наказ про прийняття на роботу позивача відповідачем не видавався, заробітну плату позивач отримував за виконаний об’єм робіт, наказ про звільнення відповідачем не видавався, у штатному розкладі товариства посада, за якою виконував роботу позивач, не передбачена, до трудової книжки позивача відповідні записи про прийняття та звільнення з роботи не вносилися, запис про прийняття на роботу недійсна, довідка про заробітну плату була видана позивачу з метою отримання останнім кредиту в банку.

Представник третьої особи ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав суду письмові заперечення про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг є цивільно-правовим та повністю відповідає вимогам та ознакам Цивільного кодексу України, оскільки сторонами договору є замовник та виконавець, кожен місяць складається акт прийому-передачі виконаних робот, оплата здійснюється виключно за виконаний об’єм робіт, строк договору – до закінчення будівельних робіт та інше.

У відповідності зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а статті 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доведення та подання доказів, вислухавши позивача та його представника, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали даної справи, а також матеріали справи за №2о-275/2009, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступними обставинами.  

Судом встановлено, що 26 червня 2007 року між  товариством з обмеженою відповідальністю «Малус Інвест» «Замовник»  та фізичною особою ОСОБА_1 «Виконавець» був укладений договір про надання послуг, згідно умов якого «Виконавець» зобов’язався  надати «Замовнику»  послуги з будівництва, а «Замовник» зобов’язався прийняти та оплатити надані послуги згідно з умовами договору. Сторони дійшли згоди щодо предмету договору; обов’язків сторін; порядку здачі-приймання робіт; порядку оплати; відповідальності сторін; строку дії договору (а.с.4).

У відповідності до ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним  договором і угодою сторін.

Згідно ст.24 Кодексу законів  про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

На підставі ст.48 Кодексу законів  про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в  установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників  при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

У відповідності до ст.115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Суд враховує, що за трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Причому по закінченні виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється; працівник зобов'язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою в трудовому договорі . Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правових відносин є результат цієї праці.

Із наданих суду доказів вбачається, що позивач не брав на себе зобов’язань виконувати роботу згідно кваліфікації і підкорятись правилам внутрішнього розпорядку, а зобов’язався виконати певну роботу (надати послугу), при цьому відповідач зобов’язався прийняти і оплатити результати роботи (оплатити послугу); позивач не подавав заяву про прийняття на роботу та відповідачем не видавався відповідний наказ про прийняття позивача на роботу; записи у трудовій книжці позивача про прийняття на роботу та звільнення з неї відсутні; відповідна одиниця в штаті відповідача відсутня; умовами укладеного договору не зазначені посада, розмір зарплати, дата початку роботи; а зазначені предмет (послуга), ціна і строк договору; відповідач за укладеним договором повинен виплатити позивачу винагороду за виконаний об’єм робіт; строк договору пов'язаний із закінченням будівельних робіт на об’єкті; у випадку порушення зобов’язань передбачено розірвання договору в односторонньому порядку.  

Суд приймає до уваги, що позивач не зобов’язався виконувати роботу згідно кваліфікації і підкорятись правилам внутрішнього розпорядку, а зобов’язався виконати певну роботу (надати послугу), при цьому відповідач зобов’язався прийняти і оплатити результати роботи (оплатити послугу); позивач не подавав заяву та відповідачем не видавався наказ про прийняття на роботу, а сторони підписали письмовий договір про надання послуг; записи до трудової книжки позивача встановленим порядком не вносилися; відповідна одиниця в штаті відповідача відсутня; умовами договору не зазначені посада, розмір зарплати, дата початку роботи, а зазначені предмет (послуга), ціна і строк договору; предметом трудового договору є сам процес роботи, а цивільно-правового договору - матеріальний результат роботи або послуги; розмір оплати за трудовим договором – не менше мінімальної зарплати, а у цивільно-правовому договорі визначається в договорі і не залежить від мінімальної зарплати; строк оплати за трудовим договором – не рідше 2 разів на місяць, а за цивільно-правовим договором – зазначається в договорі; підставами для виплати заробітної плати за трудовим договором – табель обліку робочого часу та відповідні накази, а за цивільно-правовим договором – договір, акт виконаних робіт (наданих послуг); за трудовим договором передбачаються соціальні гарантії, зокрема – оплата періоду непрацездатності, допомога по безробіттю, відпустки, в той час як за цивільно-правовим договором – надаються тільки тоді, коли виконавець самостійно проводить відрахування до соціальних фондів; за трудовим договором надаються трудові гарантії, в тому числі – оплачувана щорічна відпустка, виплати на відрядження, а за цивільно-правовим договором – не надаються; відповідальність сторін за трудовим договором обмежена рамками трудового законодавства (дисциплінарна (догана, звільнення) і матеріальна відповідальність; а за цивільно-правовим договором - передбачається у договорі (штрафні санкції, дострокове розірвання договору, відшкодування збитків).

Допустимих та належних доказів того, що укладений сторонами договір є трудовим, суду не надано. Посилання представника позивача на деякі формулювання в укладеному договорі, зокрема на передбачену «винагороду», як заробітну плату, на «матеріальну відповідальність», «виконання правил техніки безпеки» не свідчить про укладення  трудового договору.  

Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що укладений 26 червня 2007 року між  товариством з обмеженою відповідальністю «Малус Інвест» та фізичною особою ОСОБА_1 договір про надання послуг є цивільно-правовим, а не трудовим.

Таким чином, виходячи із принципу змагальності, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,88,213,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Малус Інвест», третя особа – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання факту перебування з підприємством в трудових відносинах, відмовити.

Р ішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга, подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: