Справа № 2-504/2010

                                                                                                      2010 р.

заочне

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2010  року Сватівський районний суд Луганської області  в складі головуючого судді Гашинського М.А.,  при  секретарі Покотиловій І.М., у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове, розглянув цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення заборгованості по невиплаченій щорічній грошовій допомозі на оздоровлення й допомоги до 5 травня,

ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся до суду з даним позовом,  зазначивши,  що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням. Він має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення, встановлену Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 року  у розмірі -  5 мінімальних заробітних плат, тобто в сумі 3150 грн. а також на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, встановлену Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі  восьми мінімальних пенсій за віком,  тобто в сумі 3984 грн. У 2009 році щорічна одноразова грошова допомога на оздоровлення, як ліквідатору аварії на ЧАЕС, йому виплачена в розмірі 120 грн., а щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня  виплачена в розмірі 430 грн. Вважає, що з урахуванням проведених виплат недоплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення як ліквідатору аварії на ЧАЕС за 2009 рік становить 3030 грн., одноразової щорічної допомоги до 5 травня становить 3554 грн. Просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сватівської РДА в частині обмеження розміру одноразових виплат до 5 травня, як інваліду війни, щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліду 2 групи, та забов”язати Управляння праці та соціального захисту населення Сватівської РДА здійснити  нарахування  разової грошової допомоги за 2009 рік згідно Законів України, стягнути на його користь з відповідача недоплачену суму, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліду 2 групи на оздоровлення 3030 грн, до 5 травня  3554 грн. Просить суд розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився  не зважаючи на належне повідомлення і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки. Тому суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів враховуючи, що позивач не  заперечує проти такого вирішення справи.  

Суд,  дослідивши в судовому засіданні надані сторонами  докази, оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

         Судом встановлено, що позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням (а.с.4), та користується правами та пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також користується правами та пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту».

                Ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  від 28.02.1991 р № 796-Х11 передбачена щорічна допомога на оздоровленим інвалідам 2 групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.  Вказаною статтею встановлено, щорічна допомога на оздоровлення  виплачується  громадянам  за місцем  їх проживання  органами  соціального захисту населення.

            Відповідно до норм Закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати на поточний рік встановлюється Законом «Про державний бюджет України».

            На момент виплати допомоги Законом України « Про державний бюджет України на 2009 рік»  було встановлено розмір мінімальної заробітної плати у сумі 630  грн.    

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-XII, щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.  

Мінімальна пенсія за віком на 1 квітня 2008 року згідно з Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік”  складала 498 грн. Відповідно до ст.17 -1 цього Закону  щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня  в розмірах  передбачених  статтями 12-16  цього закону здійснюють органи  праці та соціального захисту населення.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір допомоги встановлений у сумі 90 грн.  

При виплаті щорічної одноразової грошової допомоги  до 5 травня відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 18.03.2009 р. „Про розміри  грошової допомоги , що  виплачується у 2009 році відповідно  до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” – якою розмір  допомоги встановлений у сумі  380 грв.(як вбачається із наданих відповідачем заперечень).

            Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Зазначеними постановами встановлено конкретний розмір допомоги на оздоровлення та конкретний розмір щорічної  разової грошової допомоги  до 5 травня , що суперечить відповідно нормам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які встановлюють розмір щорічної допомоги, як суму, кратну розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати  та нормам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» , які встановлюють  розмір  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як суму , кратну розміру мінімальної пенсії за віком .

           Керуючись загальними засадами пріоритету законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні цього спору належить застосовувати вимоги Закону України «Про статус   і   соціальний   захист   громадян,   що   постраждали   внаслідок   Чорнобильської катастрофи» та норми  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту».

        Відповідно до  статті 8 Конституції України  в Україні  визнається і діє принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.  Закони та інші нормативно-правові акти приймаються  на основі Конституції  України і повинні  відповідати  їй. Пунктом  1  частини 1 статті 92 Конституції України  передбачено, що виключно законами України  визначаються  права і свободи людини і громадянина, гарантії  цих прав і свобод.

            За частиною 2 статті 19 Конституції України органи  державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи  зобов”язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

    Ч.2 ст. 22 Конституції України  встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

           Пунктом 5  постанови Пленуму Верховного  суду України №9 від 1  листопада 1996 року  визначено, якщо при розгляді справи  буде встановлено , що нормативно-правовий акт, який  підлягав застосуванню, не відповідає  чи суперечить законові, суд зобов”язаний  застосувати закон, який регулює  ці правовідносини.

          Рішенням  Конституційного суду України ( № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005),  який неодноразово розглядає проблеми, пов”язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом  прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції  України не допускається.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року щодо соціальних виплат. В п. 5.3. Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказано, що у рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що „рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)“ (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини). Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті  38  Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону  про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п’ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що „зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України“ (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).              

          Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення  та  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня підлягають задоволенню, а також суд вважає за можливе визнати незаконною бездіяльність  відповідача  в частині обмеження  розміру цих виплат.

          В зв”язку з тим, що позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  з відповідача  слід стягнути  на користь позивача суму недоотриманої допомоги на оздоровлення у розмірі 3030 грн. із розрахунку 630 грн. х 5 -120 грн. = 3030 грн.

Так як позивачу  було  нараховано  та виплачено  одноразову щорічну грошову допомогу  до 5 травня  за 2009 рік у розмірі меншому, ніж визначено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» від 22.10.1993р. ,  з відповідача  слід стягнути  на користь позивача суму недоотриманої     разової щорічної грошової допомоги у розмірі 3554 грн. із розрахунку 498 грн. х 8 - 430 грн. = 3554 грн.      

Оскільки відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито» позивачі звільнені від сплати судового збору як інваліди війни, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області в частині обмеження ОСОБА_1 розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни, ніж  встановленого ст.13 Закону України   «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» від 22.10.1993р. та розміру щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліду війни 2 групи, встановленого ст.48  Закону України „Про статус  і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 13 Закону України   «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» від 22.10.1993р.

Зобов”язати  Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області  здійснити перерахунок  розміру  щорічної допомоги на оздоровлення  та щорічної грошової допомоги  до 5 травня  ОСОБА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації заборгованість по невиплаченій разовій допомозі до 5 травня за 2009 р. у сумі 3554  грн. та заборгованість по допомозі на оздоровлення  за 2009 р.  у сумі 3030 грн.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти  днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення  може бути подано в  апеляційний суд Луганської області через Сватівський районний суд на протязі  десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Луганської області через Сватівський районний суд на протязі  двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                

Суддя                                                                                 М.А. ГАШИНСЬКИЙ