Копія:              

                                                                                                                  Справа № 2-а-87/10

                                    ПОСТАНОВА

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року                 Тульчинський районний суд Вінницької області

                          в складі: головуючого судді                   Карнауха А.П.

                                          при секретарі                            Нечипорук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Немирівської роти ДПС УДАІ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

                                                                  ВСТАНОВИВ:

           ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Немирівської роти ДПС УДАІ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. Постановою інспектора ДПС УДАІ Вінницької області Немирівської роти Крупенкова В.М. №067395 від 12.12.2009 року, позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн.. ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 12.12.2009 року о 17 год 00 хв. він в с. Гиренки на автодорозі „Немирів-Ямпіль” керував автомобілем марки „Рено”, номерний знак НОМЕР_1 та перевищив дозволену швидкість руху на 28 км./год., рухався зі швидкістю 88 км./год..

          Дану постанову позивач вважає незаконною по таких причинах. 12.12.2009 року його зупинили інспектори ДАІ за перевищення швидкості руху, за показниками приладу „Сокіл”. Попереду та позаду позивача рухались автомобілі на відстані приблизно 15-25 мм., і не зрозуміло який саме автомобіль перевищив швидкість руху – його чи сусідні. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення було записано свідка ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_1, проте позивач вказує, що на місці вчинення правопорушення даного свідка не було, а працівник ДАІ сам за нього поставив підпис.

       Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

       Просить суд постанову інспектора ДПС УДАІ Вінницької області Немирівської роти Крупенкова В.М. №067395 від 12.12.2009 року про накладення  адміністративного стягнення за порушення ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. скасувати, а адміністративну справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за даною статтею закрити.

         Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, на задоволенні позову наполіг.

        Відповідач в судове засідання не з”явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте ндіслав на адресу суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що інспектор ДАІ Крупенков В.М. діяв в межах закону та 12.12.2009 року ОСОБА_1 дійсно було вчинено адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, а саме перевищення дозволеної швидкості руху на 28 км./год..

         Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що постановою інспектора ДПС УДАІ Вінницької області Немирівської роти Крупенкова В.М. №067395 від 12.12.2009 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. за порушення ним ст. 122 ч. 1 КУпАП.

          Позивача визнано винним в тому, що він  12.12.2009 року о 17 год 00 хв. в с. Гиренки на автодорозі „Немирів-Ямпіль” керував автомобілем марки „Рено”, номерний знак НОМЕР_1 та перевищив дозволену швидкість руху на 28 км./год., рухався зі швидкістю 88 км./год..

           Позивач в позовній заяві вказує, що він даного правопорушення не вчиняв, швидкості не порушував, а також те, що в протоколі про адміністративне правопорушення було записано свідка ОСОБА_3, який насправді на місці вчинення правопорушення не був.

           В судовому засіданні оглянуто протокол про адміністративне правопорушення №076588 від 12.12.209 року, складений відносно позивача. В графі „свідки чи потерпілі” дійсно вказано ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_1 В зв”язку з цим,  Тульчинським районним судом Вінницької області в Немирівський районний суд Вінницької області було надіслано судове доручення про допит даного свідка.

           27.04.2010 року на адресу Тульчинського районного суду надійшов протокол судового засідання Немирівського районного суду Вінницької області про допит ОСОБА_3. В протоколі ОСОБА_3 пояснив, що він дійсно залучався інспектором ДПС Немирівської окремої роти УДАІ Крупенковим В.М. до підписання протоколу серії АВ №076588 12.12.2009 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: перевищення швидкості руху, та підтверджує факт перевищення ОСОБА_1 швидкості руху того дня.

          Враховуючи вищевикладене, пояснення свідка, суд, приходить до висновку, що ОСОБА_1 12.12.2009 року дійсно було вчинено адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, а тому його адміністративний позов задоволенню не підлягає.

           На підставі викладеного, керуючись ст.. 293 КУпАП, ст.. ст.. 159, 160, 163 КАС України, суд –

                                                                   ПОСТАНОВИВ:

         В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови інспектора ДПС роти ДПС м. Немирів УДАІ ГУ МВС України у Вінницькій області Крупенкова В.М. №067395 від 12.12.2009 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. за порушення ст. 122 ч. 1 КУпАП, відмовити.

         Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Тульчинського районного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Тульчинський районний суд.

 Суддя: (підпис)

         Вірно:

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області                                                                                               А.П. Карнаух