Справа № 2-239/2010

Машівський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді                         Косик С.М.,

за участю: секретаря                         Ткач Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов’язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС. У квітні 2009 року він звернувся до відповідача з проханням перерахувати пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але йому було відмовлено з тих підстав, що виплати здійснюються відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008р. та № 1293 від 27.12.2005р. Надання переваги відповідачем Постановам Кабінету Міністрів України, а не Законам суперечить положенню Конституції України. У зв’язку з наведеним позивач просить визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку пенсії, зобов’язати його здійснити перерахунок з 02.02.2006р. в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком по другій групі інвалідності  та провести виплату нарахованих сум, зобов’язати здійснити перерахунок додаткової пенсії  з 02.02.2006р. – по другій групі інвалідності в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити через порушення ним строків позовної  давності. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що позивач вийшов за рамки позовної давності, яка становить 3 роки. Також відповідач вказує, що нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» закріплено лише право даної категорії громадян на отримання відповідних виплат, але ці норми не встановлюють механізму реалізації цього права, який визначається рядом прийнятих Кабінетом Міністрів України постанов. Крім того, виплати позивачу за вказаний період здійснювалися в межах бюджетних асигнувань. Просить розглянути справу за відсутності повноважного представника управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області.

В судовому засіданні представник позивача  позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві,  відповідач проти позову заперечує за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.  

Судом установлено, що позивач є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням   НОМЕР_1   від 20 травня 2005   року та вкладкою НОМЕР_2 с   ( а.с. 9 ), та одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі Закону № 796-ХІІ) та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 49 цього Закону ( а.с. 6). Інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.7).

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ, передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  встановлюється у розмірі прожиткового   мінімуму для осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Щодо перерахунку пенсії у 2006 та 2007 роках, суд вважає слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. N 1293 Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка набрала чинності з 01.01.2006 року, визначено, що розмір пенсії по інвалідності  учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  збільшується  у 3,5 раза і її мінімальний розмір не може бути нижчим 500 грн. для інвалідів 2 групи.  

Оскільки зазначена Постанова звужує права позивача та суперечить ст. 54 Закону № 796-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а тому для визначення розміру пенсії слід застосовувати саме ст. 54 цього Закону.

Статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який у 2006 році складав: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривня, з 1  жовтня - 366 гривень, у 2007 році: з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.

Отже у 2006 та 2007 роках виплаті підлягали суми основної пенсії, щомісячно, з січня по березень 2006 року по 2800 грн. ( 350х8 ), з квітня по вересень 2006 року по 2872 грн. ( 359х8), з жовтня по грудень 2006 року по 2928 грн. ( 366х8 ), а всього за 2006 рік в розмірі 34416 грн., з січня по березень 2007 року по 2280 грн. ( 380х8 ), з квітня по вересень 2007 року по 3248 ( 406х8 ), з жовтня по листопад 2007 року по 3288 грн. (411х8), у грудні 3288 грн. (411*8) а всього за 2007 рік –37992 грн.

 Крім цього, за цей же період повинна була виплачуватися додаткова пенсія, з січня по березень 2006 року по 262,50 грн., з квітня по вересень 2006 року по 269,25 грн., з жовтня по грудень 2006 року по 274,50 грн., а всього за 2006 рік – 3226,50 грн., з січня по березень 2007 року по 285 грн., з квітня по вересень 2007 року по 304,50 грн., з жовтня по листопад 2007 року по 308,25 грн., в грудні 2007 року – 308,25 грн.,а всього за 2007 рік 3606,75 грн.

Щодо виплати пенсії позивачу 2008 та 2009 роках суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.15 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в іншій редакції, відповідно до якої "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.15 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Машівському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу пенсію, передбачену ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.15 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нараховувати та здійснювати позивачу виплату пенсії у розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, виплачуючи позивачу пенсію, передбачену ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.15 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії у розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.    

Посилання відповідача про виплату пенсії з 01.07.2008р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» в розмірі 1090 грн., який значно нижче ніж  вісім мінімальних пенсій за віком, які передбачені ст. 54 Закону № 796-ХІІ, а тому суперечить даному закону і не може бути застосована.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  діє в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року. Законом України від 06.11.2009р. внесені зміни до зазначеної статті, де прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з листопада 2009р. складає 573 грн.

Отже, у  2008 та 2009 роках виплаті підлягали такі суми пенсії: з 22 по 31 травня 2008р. – 1241, 3 грн.; червень 2008р. - 3848 грн. (481х8);  з липня по вересень 2008р. по 3856 грн. ( 482х8); з жовтня по грудень 2008р. по 3984 грн. (498х8), а всього за 2008 рік - 24761, 3 грн грн., з січня по жовтень 2009 року по 3984 грн.(498*8), з листопада по грудень 2009р. по 4584 ( 573х8 ), а всього 49008 грн. Додаткова пенсія за вказаний період складала: з 22 по 31 травня 2008р. – 116, 4 грн., червень 2008р. – 360, 75 грн., з липня по вересень 2008р. по 361, 5 грн. (482*75%), з жовтня по грудень 2008р. по 373, 5 грн.(498*75%), а всього за 2008 рік – 2682, 15 грн., з січня по жовтень 2009р. по 373, 5 грн.(498*75%), з листопада по грудень 2009р. по 429, 75 грн. (573*75%), а всього за 2009 рік – 4594, 5 грн.

    Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на 2010 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695гривень.

    Тому з січня по березень 2010 року щомісячно підлягали виплаті такі суми пенсії: основна 5560грн. (695*8), додаткова  521,25 грн. (695*75%).

Таким чином, оскільки за вказаний період з 02.02.2006р. по 30.04.2010р. виплати позивачу здійснювались на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 3.01.2002 року № 1, від 27.12.2005 р. N 1293, від 16.07.2008р. № 654, а тому суд вважає, що перерахунок пенсії повинно бути здійснено з урахування сум виплачених за цей період.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Також суд вважає слід зазначити, що посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

            Суд також відкидає твердження відповідача про не застосування положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 50, 54 Закону №796.

 Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. ст. 50, 54 Закону №796, щодо визначення розміру та виплати пенсії.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене статтями 1,3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

   Разом з тим, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров’я або смерті.

    Обов’язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її, у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

Щодо захисту права позивача на отримання в майбутньому пенсії відповідно до змін діючого законодавства і встановлення нових прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб на день фактичного виконання нарахування виплат, суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.  

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених прав, свобод і інтересів фізичних або прав і інтересів юридичних осіб

Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

    З огляду на положення статтей 4,215 ЦПК України та ст.16 ЦК України цивільний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю. Оскільки відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому суд такі дії повинен визнати незаконними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

З урахування викладеного, суд вважає відповідачем безпідставно відмовлено в перерахунку пенсії позивачу.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до  ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.8-15, 212-218 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 46, 152 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про перерахунок пенсії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про здійснення перерахунку та виплати пенсії  ОСОБА_1 в розмірах, передбачених ст.ст. 50,54, ч.4 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області   здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02.02.2006 року по  31.12.2007р.та з 22.05.2008р. по 30.03.2010 р. розміру державної ( основної ) пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати недоотриманих сум внаслідок здійсненого перерахунку з 02.02.2006р.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати ІТЗ судового процесу у розмірі 33,30 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: ( підпис )

Копія вірна:

Суддя Машівського районного суду                                             С.М. Косик