копія

Справа № 2-14/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 червня 2010 року  Автозаводський районний  суд м. Кременчука Полтавської  області  в складі:

Головуючого судді – Кривич Ж.О.,

при секретарі – Чихариній В.О.,

з участю ОСОБА_1, представників сторін адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника 3-ї особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора , про визнання права власності на 2/3 частини квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа - Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора , про визнання права власності на Ѕ частину квартири,-

                                        В С Т А Н О В И В :

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

У квітні 2005 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_7 (після смерті якого до участі у справі залучена як відповідач ОСОБА_6) про визнання права власності на Ѕ частину зазначеної квартири.

У грудні 2005 року та у листопаді 2009 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, та, посилаючись на положення статті 112 ЦК УРСР (1963 року), просила визнати за нею право на Ѕ частку квартири. Також вважала, що її неповнолітній син ОСОБА_9 успадкував 1/6 частку, а ОСОБА_6 – має право на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.  

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, пояснили, що з померлим ОСОБА_10 ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з січня 1996 року. Спірна квартира була придбана у 1994 році, однак у 1996 році вони разом брали у борг гроші  у її знайомих для розрахунку за придбану квартиру. Борги віддавали разом  з ОСОБА_10 під час спільного проживання. Вважає, що за таких обставин квартира є спільною сумісною власністю її та померлого ОСОБА_10 Просила визнати за нею право власності на 1/2 частку, а Ѕ частку, як спадкове майно, розділити між спадкоємцями: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та неповнолітнім ОСОБА_9 Вважала, що їй разом з сином має належати 2/3 частини квартири, ОСОБА_8 – 1/3 частина (з урахуванням частки померлого ОСОБА_7, який заповів останній своє майно).

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 визнали в частині поділу спадкового майна, в іншій частині просили відмовити; позовні вимоги ОСОБА_5 підтримали в повному обсязі. ОСОБА_5 пояснила суду, що була дружиною померлого ОСОБА_10 Їх шлюб розірваний 13 вересня 1996 року. Хоча рішення про розірвання шлюбу суд ухвалив 14 жовтня 1994 року, разом вони проживали до кінця 1995 року. 10 жовтня 1994 року за спільні кошти вони придбали квартиру для їхньої доньки ОСОБА_8. Гроші за придбану квартиру у сумі 4 700 доларів США віддали повністю продавцю ОСОБА_11 під час укладення угоди купівлі-продажу квартири. Квартиру оформили на ім?я ОСОБА_10 Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, бо вважала її спільним сумісним майном подружжя. Спадкове майно – Ѕ частину розділити між спадкоємцями: на 1/3 частину визнати право власності за донькою померлого ОСОБА_8 (з урахуванням частки померлого ОСОБА_7), і на 1/6 частину – за сином померлого - ОСОБА_9

Відповідачка ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково, позов ОСОБА_5 вважала таким, що підлягає задоволенню. Пояснила суду, що її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали разом до 1996 року. До суду з позовом про розірвання шлюбу мати звернулася у 1994 році, щоб вплинути на батька, який почав зловживати спиртним. Разом батьки перестали проживати наприкінці 1995 року, а шлюб розірвали у 1996 році. Квартиру купували для неї як весільний подарунок за спільні кошти, частину з яких дала її бабуся – ОСОБА_12, що стверджується відповідною розпискою, наданою суду. Для того, щоб отримані кошти не повертати, батько виписався з квартири, де проживав разом з матір?ю та прописався у спірній квартирі, що було передбачено розпискою. Однак, за ним залишилося право власності на 1/3 частину квартири, де вони проживали з матір?ю, якою він розпорядився лише у 2001 році.

Відповідач ОСОБА_7 участі у судовому розгляді не приймав. У письмових запереченнях, які маються у матеріалах справи (т.1, а.с. 93-94), зазначив, що спірна квартира була придбана його сином та невісткою ОСОБА_5 разом за спільні кошти для їхньої доньки ОСОБА_6 як весільний подарунок. Про розлучення сина у 1994 році він навіть не знав, бо вони з ОСОБА_5 продовжували проживати разом однією сім'єю, разом приїздили до нього в гості. І лише на початку 1996 року син заявив, що розлучається з дружиною. ОСОБА_1 грошей за квартиру не віддавала, бо вона була придбана за гроші подружжя ОСОБА_5. Згідно наданого суду свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер 06 вересня 2008 року; його правонаступником є ОСОБА_6

Представник третьої особи – Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори  ОСОБА_4 заявила суду, що у нотаріальній конторі заведена спадкова справа на оформлення спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 Спадковим майном є квартира АДРЕСА_1. Заповіт померлим не складався. З заявами про прийняття спадщини звернулися донька померлого – ОСОБА_6, батько померлого – ОСОБА_7, та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_9 та в своїх інтересах, як особа, що перебувала на утриманні померлого ОСОБА_10 У вирішенні спору покладалася на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників та інших учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази,  встановив наступні фактичні обставини справи:

    Згідно статей 22, 28 Кодексу про шлюб та сім?ю України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, майно нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

    Відповідно до статті 44 цього Кодексу шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Статтею 112 Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 року) передбачалося, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

ОСОБА_10 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1976 року; у 1977 році в них народилася донька ОСОБА_6.  

10 жовтня 1994 року  за договором купівлі-продажу на ім?я ОСОБА_10 була придбана квартира АДРЕСА_1 (далі – спірна квартира).  

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 жовтня 1994 року шлюб між подружжям ОСОБА_10 був розірваний. У рішенні суду  (т.1, а. с. 62) зазначено, що подружжя не проживає разом з січня 1994 року.  В органах РАЦС розірвання шлюбу зареєстроване 13 вересня 1996 року.

З 1996 року ОСОБА_10 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1  26 лютого 2000 року в них народився син ОСОБА_13. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 трагічно загинув. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання про те, чи являється спірна квартира спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 чи спільною власністю ОСОБА_10 та ОСОБА_1, суд виходить з такого:

На момент придбання спірної квартири ОСОБА_10 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. Гроші за придбану квартиру були сплачені ними повністю в момент укладення угоди, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 1994 року (п. 2 договору). Ці обставини підтвердили також свідки ОСОБА_14 – родичка спадкодавця, та ОСОБА_11 – продавець квартири.

Так, свідок ОСОБА_14 зазначила, що вона тісно спілкувалася з сім”єю ОСОБА_5, бувала в них в гостях, і їй достеменно відомо, що вони проживали разом однією сім?єю до 1996 року. Спірну квартиру придбали за спільні кошти для доньки ОСОБА_6, гроші за придбану квартиру вони сплатили повністю продавцю в момент укладення договору. Свідок пояснила також, що свого дядька ОСОБА_10 вона познайомила із ОСОБА_1 07 січня 1996 року.

Свідок ОСОБА_11 – колишня власниця спірної квартири, пояснила, що про продаж квартири вона домовлялася з подружжям ОСОБА_10, які разом приходили на оглядини квартири та на укладення договору купівлі-продажу. Розповіли, що купують квартиру для своєї доньки. Окрім того, свідок заявила, що гроші за продану квартиру вона одержала особисто від ОСОБА_5 у сумі 4 700 доларів США. Позивачку ОСОБА_1 вона ніколи не бачила, ніяких грошей від неї не отримувала.

В той же час, суд відкидає як неналежний доказ фотокопію розписки (т.1, а. с. 21) у зв?язку з тим, її оригінал та докази того, що вона була написана саме ОСОБА_10, позивачка ОСОБА_5 суду не надала. ОСОБА_1, у свою чергу, пояснила, що почерк, яким виконаний документ, не належить ОСОБА_10

    Підстав вважати, що спірна квартира придбана за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_10 суд не встановив. Так, показання свідка ОСОБА_15 про те, що він у 1994 році дав у борг ОСОБА_10 3 000 доларів США для купівлі квартири, та показання свідка ОСОБА_16 про те, що у вересні 1996 році він дав ОСОБА_1 3 000 доларів США, щоб ОСОБА_10 повернув борг ОСОБА_15, не узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, поясненнями продавця ОСОБА_14 про вартість квартири, та не підкріплені ніякими іншими доказами ( наприклад, письмовими договорами позики, розписками ). Оцінюючи ці докази, суд виходить зі змісту статті 59 ЦПК та враховує положення частини першої статті 218 ЦК, про те, що не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

    У зв?язку з тим, що при повторному розгляді справи після скасування раніше ухваленого рішення  суду не були надані докази неможливості участі  у судовому засіданні свідка з боку ОСОБА_1 -  ОСОБА_17 суд не оцінює її показання, викладені у протоколі судового засідання (т.1, а. с. 153, згідно пункту 27 Постанови №2 Пленуму Верховного суду від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Суд приймає до уваги також той  факт, що ОСОБА_10 разом із ОСОБА_1 ніколи у спірній квартирі не проживав.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим факт придбання спірної квартири подружжям ОСОБА_10, частка кожного з них у спірній квартирі – Ѕ. Тому за ОСОБА_5 має бути визнане право власності на Ѕ частину спірної квартири, а Ѕ частина, як спадкове майно, підлягає поділу між спадкоємцями померлого ОСОБА_10

Визначаючи коло спадкоємців померлого ОСОБА_10, суд враховує, що заповіт померлим не складався; спадкоємцями першої черги за законом згідно статті 529 ЦК УРСР (1963 року), є донька померлого – ОСОБА_6, його батько – ОСОБА_7 та син - ОСОБА_9 ОСОБА_1 не являється спадкоємцем померлого ОСОБА_10 як його утриманка, так як Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2010 року рішення Автозаводського  районного суду м. Кременчука від 03 жовтня 2002 року, яким був встановлений факт перебування ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_9 на утриманні померлого ОСОБА_10, скасоване і провадження у цій справі закрите.

У зв?язку з тим, що спадкоємицею майна ОСОБА_7 є ОСОБА_6, спадкова Ѕ частина спірної квартири має бути розділена між спадкоємцями наступним чином: за ОСОБА_6 слід визнати право власності на 1/3 частину квартири, а за ОСОБА_9 – на 1/6 частину квартири.

На підставі викладеного,   відповідно до статей 22, 28 КпШС України, статті 529 ЦК Української РСР (в ред.1963 р.),  керуючись статтями 88, 209, 213-215 ЦПК України,  суд,-

В И Р І Ш И В :

           Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Розділити спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, наступним чином: визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину, а за  ОСОБА_9 – право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

 У задоволенні позовних вимог ОСОБА_18 про визнання за нею права власності на Ѕ частку квартири – відмовити.

 Зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити. Встановити, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_5, та визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку вказаної квартири.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 51 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

В разі неподання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає чинності після закінчення десятиденного терміну з дня проголошення рішення, а в разі неподання апеляційної скарги - після закінчення двадцятиденного терміну з дня проголошення рішення.

Суддя:

Копія вірна

суддя