Справа № 2-а-98/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    18 січня 2010 року Червоногвардійський районний суд м. Макіївки  як адміністративний суд в складі:

головуючого судді                               Заставенко М.О.

при секретарі                    Бановій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Макіївці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі                    м. Макіївки про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначає, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 %. Просить суд зобов’язати відповідача зробити нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком у період за 2006 – 2008 роки у розмірі 3891,90 грн., а також просила суд поновити їй строк для звернення до суду з даним позовом за  захистом порушеного права з                            01 січня 2006 року, в обґрунтування чого, зазначила, що в силу похилого віку та стану здоров’я не розуміється у законах, а службові особи органу Пенсійного фонду України на протязі всього часу безпідставно переконували, у тому числі у пресі, у правомірності своїх дій. Про порушення своїх прав вона дізналася тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації  та до теперішнього часу її соціальні права не захищені.

Позивачка у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву згідно якої, заявлені позовні вимоги вона підтримала у повному обсязі та просила суд розглянути справу за її відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином,  заяв про відкладення розгляду справи суду не надав, надав заперечення на позов, в якому зазначив, що позов не визнає, пославшись на їх безпідставність та наполягав на відмові в задоволенні позову в зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду встановленого ст.99 КАС.

За таких обставин і відповідно до ст. 128 КАС суд визнав можливим розглянути справу без участі позивачки і представника відповідача та на підставі доказів, наданих у справі.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про зобов’язання вчинити певні дії підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в  Червоногвардійському районі м. Макіївки та отримує пенсію за віком.

На звернення позивачки про перерахування пенсії, відповідач листом № 1493/Ч-27-01-04 від                  06.11.2009 року відмовив позивачці у перерахування і призначенні пенсії відповідно до  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  (а.с.6-7).    

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з               01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ( 3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15 ), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

В 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо ненарахування та невиплати позивачці підвищення до пенсії відповідно до Закону України " Про соціальний захист дітей війни" .

Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій та підтримки його як дитини війни.

Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року («Урядовий кур’єр» від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня – 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з                   28 березня 2007 року („Урядовий кур’єр та „Голос України від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно  410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» керуючись принципом  адміністративного судочинства, а саме верховенством права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, з урахуванням ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги і зобов’язати здійснити підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Крім того, підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 01 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого, суд вважає дії відповідача в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22.05.2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправними.

У той час, суд вважає за необхідне зазначити, що норми пункту 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” Конституційним Судом України на предмет їх відповідності Конституції України не розглядався, і недійсним (неконституційним) у встановленому законом порядку не визнавався. Давати оцінку цьому закону на предмет його відповідності Конституції України до повноважень суду не входить. А таким чином, у суду на час розгляду справи немає правових підстав не застосовувати зазначені норми законів, у зв’язку з чим, дії відповідача, спрямовані на його виконання, протиправними визнані бути не можуть, а позовні вимоги у цій частині (за 2006 рік) задоволенню не  підлягають.

Отже, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за 2006 рік, суд вважає необхідним відмовити, у зв’язку з тим, що дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено Законом України від 20.12.2005 року № 3235-4.

Приймаючи до уваги викладені позивачкою обставини, доведеність існування у неї суб’єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом і нормами конституції України соціальних зобов’язань перед позивачкою відносно здійснення підвищення до пенсії як дитині війни за відповідні терміни 2007-2008 років у розмірі передбаченому законом, судом причина пропуску строку звернення позивачки з адміністративним позовом до суду визнається поважною і відповідно до вимог статей               100,102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Враховуючи викладене суд визнає, що вимоги позивачки про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по                   31 грудня 2007 року та з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Водночас, суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої компенсації саме в розмірі 3891,90 грн., оскільки визначення обґрунтованого розміру компенсації належить компетенції Пенсійного фонду після проведення відповідного розрахунку.    

              За таких, підстав суд частково задовольняє позовні вимоги.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи.

Відповідач є державною установою, тому суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

    Пропущений з поважних причин ОСОБА_1  строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права у відповідні періоди 2007 – 2008 років поновити.

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі                 м. Макіївки щодо нездійснення ОСОБА_1  за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з                22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року щомісячних виплат підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки провести ОСОБА_1  нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України  № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та  з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки – відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

СУДДЯ    

Справа № 2-а-98/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

18 січня 2010 року Червоногвардійський районний суд м. Макіївки  як адміністративний суд в складі:

головуючого судді                               Заставенко М.О.

при секретарі                    Бановій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Макіївці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі                    м. Макіївки про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Зважаючи на складність справи, в зв’язку з чим для складення постанови суду у повному обсязі буде витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Пропущений з поважних причин ОСОБА_1  строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права у відповідні періоди 2007 – 2008 років поновити.

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі                 м. Макіївки щодо нездійснення ОСОБА_1  за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з                22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року щомісячних виплат підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки провести ОСОБА_1  нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України  № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та  з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови буде виготовлено протягом п’яти днів.

СУДДЯ: