ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 6/315

03.07.07

За позовом                     Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До                               Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про                              стягнення 103760209,44 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача           Тютюнник В.Я. (за дов. № 14-89 від 06.03.2007)

від відповідача           Левченко О.Є. (за дов. № 106/35 від 15.05.2007)

                              Тютюнник С.В. (за дов. № 104/35 від 15.05.2007)

Обставини справи:

Рішення приймається 03.07.2007, оскільки у судовому засіданні було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України.

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 103760209,44 грн. збитків.

Позові вимоги мотивовані наступними обставинами. Внаслідок неналежного виконання відповідачем (комісіонером) умов договору № 33 від 28.12.1998, укладеного з позивачем (комітентом), останній звернувся до відповідача з листом про відмову від договору та просив повернути нереалізований третім особам газ в обсязі 144111402 куб м. У свою чергу, відповідач повідомив про відсутність у нього вказаного обсягу газу, у зв’язку з чим, на думку позивача, нього покладається обов’язок відшкодувати збитки у вказаному вище розмірі, враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України № 1697 від 08.12.2006 встановлено ціну на газ на рівні 720 грн. за 1 тис. метрів.

Ухвалою суду від 14.05.2007 було порушено провадження у справі № 6/315.

Відповідач у наданому суду відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначивши наступне. Умовами додаткової угоди № 5 до спірного договору від 09.07.2002 зафіксовано заборгованість в розмірі 952434678,33 грн., яка повинна погашатися з 01.01.2004 шляхом внесення грошових коштів в порядку, передбачено в додатку № 1 до додаткової угоди. Додатком № 1, у свою чергу, є графік погашення заборгованості (січень 2004 –грудень 2010 років).

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

28.12.1998 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(далі –комітентом) та дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(комісіонером), правонаступником якого є відповідач, було укладено договір комісії № 33 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов’язання здійснити за винагороду від свого імені та за рахунок комітента угоди на реалізацію природного газу власних ресурсів комітента (імпортованого природного газу).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Згідно з п. 1 договору № 10-305/33 від 30.06.1999 Договір погоджено вважати чинним в частині поставки газу до 01.07.1999, а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

09.07.2002 між сторонами Договору було укладено додаткову угоду № 5.

Пунктом 2 додаткової угоди № 5 встановлено, що сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості на суму 952434678,33 грн., яка виникла за Договором, буде здійснюватися починаючи з 01.01.2004 шляхом внесення комісіонером грошових коштів на рахунок комітента в порядку, визначено в додатку № 1, який є невід’ємною частиною додаткової угоди.

Додатком № 1 до додаткової угоди № 5 від 09.07.2002 до Договору є графік погашення заборгованості. Зокрема, відповідно до вказаного графіку на відповідача покладається обов’язок погашати борг рівними частинами (по 7936955,65 грн.), починаючи з січня 2004 року по грудень 2011 року (включно).

Таким чином, заборгованість відповідача було реструктиризовано до кінця 2011 року про що сторони дійшли згоди.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.                                                                                        

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правовою підставою для відшкодування збитків є порушення зобов’язань, тобто збитки є цивільно-правовою відповідальністю сторони (ст. 611 ЦК України).

З огляду на це необхідною умовою застосування збитків є встановлення факту порушення зобов’язання, і тільки після встановлення даного факту підлягають дослідженню інші необхідні елементи цивільно-правової відповідальності, такі як зменшення майнових прав кредитора, вина та причинний зв’язок.

Доведення обставин, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень в силу ст. 33 ГПК України покладається на останню.

Позивачем доказів визнання недійсним додаткової угоди № 5 від 09.07.2002 до Договору суду не надано. Також позивач не подав суду жодних доказів, які б свідчили про порушення умом додаткової угоди відповідачем.

Таким чином, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 86 ГПК  України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя

С.А. Ковтун

Рішення підписано 16 серпня 2007 року