Справа №22ц-20550/2009 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 31(3) Дурасова Ю.В.
Доповідач - Братіщева Л.А.
РІШЕННЯ
Іменем України
10 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді:- Неклеси В.І.
суддів: - Братіщевої Л.А., Савіної Г.О. при секретарі: - Іванюк О.В.
за участю: позивача - ОСОБА_6
представника позивача - ОСОБА_7 представник відповідача - Бакало Володимира Михайловича
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, співвідповідач - Степногірське комунальне підприємство «Виробниче підприємство комунально-житлового господарства», 3 особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_10, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2004 року позивач ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом до відповідача Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області про стягнення матеріальної і моральної шкоди посилаючись на те, що 11 квітня 2002 року, у темний час доби, приблизно о 20 год. 30 хв. разом із дружиною повертався додому у бік З мкрн смт Степногірська. По ходу руху тротуару для пішоходів не було, світло на вулиці відсутнє і тому він пересувався по краю проїжджої частини. Під час руху він упав у колодязь зливної каналізації глибиною 1, 5м, на якому була відсутня захисна решітка.
В наслідок падіння ним була отримана травма оскольчатий перелом лівого гомілковостопного суглоба. Тривалий час лікувався у травматологічному відділенні Запорізької обласної клінічної лікарні, потім у лікарнях м. Кривого Рогу. Висновком Запорізької МСЕК від 12.08.2002р. він визнаний непрацездатним і інвалідом 2 групи.
В період проходження стаціонарних курсів лікування у лікарнях був змушений користуватися мобільним зв'язком і на придбання карток поповнення рахунку ним було витрачено 350грн.
Також він не міг пересуватися громадським транспортом і був вимушений використовувати особистий автомобіль і для придбання палива ним витрачено 1105, 30грн.
Крім того, в результаті вимушеного переїзду з смт Степногірська до м. Кривого Рогу він витратив кошти в сумі 24032, 4грн. за рахунок різниці вартості житла проданого в смт Степногірськ і придбаного житла в м. Кривому Розі.
Позивач вважає, що отримана травма, довготривале лікування відбулося з вини відповідача, на балансі якого знаходиться ділянка дороги і зливний колодязь.
Посилаючись на ці обставини, які завдали йому матеріальних збитків і моральної шкоди, просив суд стягнути з відповідача заподіяний матеріальний збиток в сумі 29167, 22грн. і моральну шкоду в сумі 200000грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто із Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області на користь позивача матеріальна шкода в сумі 3679, 52грн. та моральна шкода в сумі 50000грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення і направлення справи для розгляду до іншого суду з тих підстав, що судом не взято до уваги пояснення свідків щодо отримання ОСОБА_6 травми; за основу рішення взято пояснення свідків по кримінальній справі відносно ОСОБА_10, яка винною себе не визнала; не враховано висновки додаткової експертизи щодо витрат на страховку і проведення операції.
Крім того, посилаючись в рішенні на ЗУ «Про дорожній рух» суд не врахував ст. ст. 20, 41, 51 зазначеного закону в яких визначено вимоги дотримання дорожнього руху не тільки органами виконавчої влади, а і громадянами; в рішенні суду не обґрунтована сума стягнутої моральної шкоди.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2002 року позивач ОСОБА_6 рухаючись у темний час доби приблизно о 20 год. 30 хв. разом із дружиною ОСОБА_11 по узбіччю дороги 3 мкрн смт Степгоріська, де відсутній тротуар для пішоходів і вуличне освітлення, упав у водозливний колодязь глибиною 1, 5м. , на якому були відсутні захисні грати і який не був огороджений та позначений. В результаті падіння отримав травму - оскольчатий перелом лівого гомілковостопного суглоба. Згідно висновку експерта №206 від 24.05.2003р. тілесні ушкодження отримані в наслідок поданні відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступіні тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я (т.1 а.с. 97-100).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи встановлені обставини факту заподіяння моральної шкоди позивачу в наслідок падіння у водозливний колодязь і отримання тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Як вважає колегія суддів, суд, керуючись ст. ст. 440, 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року), правильно дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і підлягають стягненню з відповідача -Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області на балансі якої знаходиться ділянка дороги з відсутніми люками на водозливних колодязях (т.1 а.с. 217-221), тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо не дослідження судом факту, місця і механізму отримання травми ОСОБА_6 є безпідставними.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що доводи в апеляційній скарзі відповідача Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області щодо недоведеності спричинення позивачу моральної шкоди спростовуються висновками суду та матеріалами справи з яких вбачається, що позивач внаслідок отримання травми тривалий час знаходився на лікуванні у різних лікарнях, став інвалідом 2 групи, переніс складні операції, втратив працездатність, був вимушений змінити місце проживання і місце роботи.
Необгрунтованим є посилання відповідача на те, що ухвалюючи рішення про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд врахував вимоги ст. ст. 7, 9, 53 Закону України «Про дорожній рух» і не врахував ст. ст. 20, 41, 51 цього Закону, якими передбачено дотримання вимог законодавства про дорожній рух і громадянами, оскільки як вбачається з рішення, суд прийшов до висновку про те, що позивач рухаючись по краю узбіччя проїжджої частини автомобільної дороги, на якій не було пішохідної доріжки, зазначеній в п. 4.1, 4.4 Правил дорожнього руху, сам допустив необережність.
Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством 1963 року не передбачено компенсування витрат на придбання ліків для лікування, оскільки ухвалюючи рішення суд першої інстанції, керуючись нормами Цивільного кодексу в редакції 1963 року, обґрунтовано дійшов висновку про відшкодування шкоди на підставі ст. 440 ЦК України (1963р.), а посилання в апеляційні скарзі на ст. 459 ЦК України (в редакції 1963 року) є безпідставними, оскільки зазначена стаття передбачає відшкодування коштів на поховання.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Однак колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної
( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Суд при визначенні розміру моральної шкоди, не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем тілесних ушкоджень і пов'язані з ними фізичних і моральних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили та необережність самого позивача при отриманні травми, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача - Степногріської селищної ради Василівського району Запорізької області на користь позивача - з 50000 грн. до 30000 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.3 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2008 року -в частині стягнення моральної шкоди змінити. Зменшити розмір моральної шкоди з 50000грн. до 30000грн (тридцять тисяч грн.)
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили.