Справа № 22ц-21197/2009
Головуючий в 1 інстанції
Категорія 26 ( 3 ) Грищенко Н.М.
Доповідач - Братіщева Л.А.
рішення
іменем україни
« 29 » липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді:- Неклеси В.І.
суддів: - Братіщевої Л.А., Турік В.П. при секретарі: - Іванюк О.В.
За участю: представника позивача - ОСОБА_6 представника відповідача - Лутоніної Надії Володимирівни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_9 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2009 року позивачка ОСОБА_9 звернулася до суду із позовом до відповідача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди і просила суд стягнути на її користь з відповідача 121000грн.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з 1971р. по 2005 рік працювала на ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» машиністом електромостового крану в умовах шкідливих факторів праці, в результаті якої отримала професійне захворювання.
Рішенням ВЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 17.06.2005р. їй встановлено професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів 1 ст., емфізема легенів, легенева недостатність.
Згідно висновку МСЕК від 05.10.2005р. була встановлена втрата працездатності в розмірі 15%. Висновком МСЕК від 30.04.2008р. встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково та визнано інвалідом 3 групи.
У зв’язку з отриманням професійного захворювання, у неї змінився звичний спосіб життя, її постійно турбує сухий кашель, задишка, відчуває болі і хрипи у грудях, відчувається втома, слабкість, вона переносить моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з Відділення фонду на її користь у відшкодування моральної шкоди 34000грн.
В апеляційній скарзі Відділення фонду просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні її позовних вимог у зв’язку з неправильним застосуванням матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Зокрема відповідач вважає, що відповідно до ст. 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності" всі види соціальних послуг повинні бути підтверджені висновком МСЕК і на органи МСЕК покладено обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди і цим обставинам суд не надав належної оцінки.
Крім того, судом не взято до уваги, що дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» призупинена на 2006 рік і на 2007 рік застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку. Судом не враховано, що позивач не надав висновку МСЕК про заподіяння йому моральної шкоди, як не надав і доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди та саме у розмірі, який він визначив.
Також, відповідач вважає, що факт спричинення позивачу моральної шкоди не було встановлено висновками МСЕК на які покладено обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди, судом не застосовано тримісячний строк позовної давності.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Відділення фонду - задовольнити частково.
Судом встановлено, що позивачка тривалий час з 1971 року по 2005 рік працювала машиністом електромостового крану на ВАТ «КГГМК «Криворіжсталь» і була звільнена за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію.
Рішенням ВЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 17.06.2005р. їй встановлено професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів 1 ст., емфізема легенів, легенева недостатність.
Згідно висновку МСЕК від 05.10.2005р. була встановлена втрата працездатності в розмірі 15%. Висновком МСЕК від 30.04.2008р. встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково та визнано інвалідом 3 групи.
Постановою відділення Фонду від 27.10.2005р. позивачці були призначена одноразова допомога в сумі 16400грн та щомісячні страхові виплати (а.с. 20).
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та частково задовольняючи позов, обгрунтовано виходив із того, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в зв’язку з тим, що ОСОБА_9 первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності з 05.10.2005 року, згідно ж ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що призвели втрату працездатності» відшкодувати моральну шкоду за наявності факту її спричинення було покладено на відділення Фонду.
Факт спричинення моральної шкоди позивачці у зв’язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. У позивачки стан здоров’я не поліпшується, а навпаки погіршився, вона визнана інвалідом 3 групи, під час ходи з’являється задуха і кашель, біль у грудях, переносить моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007р. та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008р. визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що призвели втрату працездатності» п.22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об’єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Суд при ухваленні рішення не врахував характеру професійного захворювання позивача пов’язаних з ним, фізичних і моральних страждань, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, враховуючи, що Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем профзахворювання, і пов’язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 34000грн. до 14000 грн.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд неправильно керувався ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» - є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Інші доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертизи комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.11.1995 року № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 05.10.2005 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розміру стягнутої моральної шкоди необхідно змінити та ухвалити в цій частині рішення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2009р. змінити, зменшити розмір моральної шкоди до 14000грн. (чотирнадцять тисяч грн.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.