Справа № 22ц-21161 /2009

Головуючий в 1 інстанції

Категорія 56 (1 ) Міхеєва В.Ю.

Доповідач - Братіщева Л.А.

ухвала

іменем україни

« 22 » липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:- Неклеси В.І.

суддів: - Братіщевої Л.А., Турік В.П. при секретарі: - Євтодій К.С.

за участю: позивача - ОСОБА_6

представника відповідача - ОСОБА_7

представника 3 особи ЗАТ «Терра Банк» - Яригіної Наталії Сергіївни

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_6 до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, ОСОБА_9, 3 особи - Виконком Дзержинської районної у місті ради в особі відділу опіки та піклування, Закрите акціонерне товариство «Терра Банк», про виключення майна з опису та арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2008 року позивач ОСОБА_10 звернувся до суду із позовом до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, ОСОБА_9, 3 особи - Виконком Дзержинської районної у місті ради в особі відділу опіки та піклування, Закрите акціонерне товариство «Терра Банк», про виключення майна з опису та арешту і просив суд виключити із акту опису та арешту квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована у КБТІ на ім’я ОСОБА_9

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 01.03.1993р. по 19.12.2006 року перебував у шлюбі з ОСОБА_9, від якого має доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.

15.02.2000 року за спільні кошти була придбана АДРЕСА_2 і оформлена на ім’я ОСОБА_9 і яка з кінця травня 2006 року не проживає у квартирі.

07 червня 2006 року ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, який вона невиконувала, у зв’язку із чим виникла заборгованість.

12 березня 2008 року державним виконавцем було проведено опис та арешт квартири.

Він не згоден з діями державного виконавця по опису і арешту квартири, оскільки має право власності на 1/2 зазначеної квартири, яка придбавалась під час шлюбу.

Посилаючись на ці обставини просив суд задовольнити його позовні вимоги.

8 грудні 2008 року позивач доповнив свої позовні вимоги і зазначив, що згіднокопії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, арештована квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_12, а не ОСОБА_9

Просив суд виключити із акту опису та арешту АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_12 на праві приватної власності.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки ухвалюючи рішення суд неправильно застосував норми матеріального права. Суд не вірно дав оцінку наданим доказам і не дійшов висновку про спільність арештованого майна та про те, що арешт порушує права співвласника незалежно від того, чи визначена його частка в даному майні. Також позивач вважає, що суд не вірно оцінив той факт, що позивачем на даний час не вживаються заходи для поділу спільного сумісного майна або визначення частки у ньому, оскільки це є його правом, а не обов’язком; суд, розглядаючи спір не обговорив питання про звільнення з-під арешту всієї квартири та стягнення з позивача грошової компенсації за частку, що припадає боржниці та не звернув уваги на те, що різне написання прізвища відповідачки у правовстановлюючих документах перешкоджає будь-яким діям з даною квартирою.

Крім того, суд не взяв до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976р. «Про судову практику в справа х про виключення майна з опису», якою передбачено, що при розгляді справи суд зобов’язаний звертати увагу, чи додержані відповідною службовою особою вимоги закону про опис майна.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, пояснення учасників процесу, дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивачем не доведено його позовні вимоги про те, що спірна квартира (чи її частка) належить йому на праві власності і про те, що опис спірної квартири та накладення на неї арешту чинить йому перешкоди у користуванні власністю та порушує його права як власника квартири.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_10 з 01.03.1993р. по 19.03.2006р. перебував у шлюбі з ОСОБА_9, від якого мають неповнолітню доньку - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-Ю).

Згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2000р. АДРЕСА_4 придбана відповідачкою ОСОБА_9 і на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вона є власницею зазначеної квартири, в якій зареєстровані вона і позивач ОСОБА_10 (a.c. 6, 12).

На підставі судового наказу, виданого Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з боржниці ОСОБА_9 на користь ЗАТ «Інвест-Кредит Банк» суми боргу 16775, 11грн., державним виконавцем було відкрите виконавче провадження.

Згідно ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У відповідності із Інструкцією про проведення виконавчих дій, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р. (з наступними змінами та доповненнями) 12 березня 2008 року державним виконавцем, в присутності позивача, було складено акт опису і арешту майна - АДРЕСА_1.

Доводи позивача в апеляційні скарзі про те, що різниця написання прізвища відповідачки у правовстановлюючих документах перешкоджає будь-яким діям з даною квартирою є необгрунтованими і спростовуються висновками суду з яких вбачається, що в судовому засіданні досліджувалося питання різниці написання прізвища відповідачки.

Зокрема, в суді першої інстанції встановлено, що у правовстановлюючих документах на спірну квартиру власником записано ОСОБА_12, а відповідно паспортних даних прізвище відповідачки - ОСОБА_13, яка згідно штампу про реєстрацію з 29.02.2000р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, тобто у спірній квартирі.

Посилання ОСОБА_10 в апеляційній скарзі на те, що судом при вирішення справи не взято до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976р. «Про судову практику в справа х про виключення майна з опису», якою передбачено, що при розгляді справи суд зобов’язаний звертати увагу, чи додержані відповідною службовою особою вимоги закону про опис майна також є безпідставними, оскільки дії державного виконавця по опису та арешту майна відповідають Законам України «Про виконавче провадження» та «Про державну виконавчу службу» згідно якого, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну службу, у порядку, передбаченому законом.

Доводи позивача в апеляційній скарзі на те, що суд розглядаючи спір не обговорив питання про стягнення з позивача грошової компенсації за частку, що припадає боржниці безпідставні тому, що згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах лише заявлених позовних вимог, а вказані позивачем обставини в позові не зазначено.

Інші доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі і перевірив доводи, дав їм належну оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, ст. ст. 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.