Справа № 2а-2372/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Маруфенко О.С.,
представника позивача Довгаля С.М.,
представника відповідача Бабенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції до Військової частини А 1815 про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В :
12 травня 2010 року Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція (далі – Чернігівська МДПІ) звернулась з позовом до Військової частини А 1815 (далі – в/ч А 1815) про стягнення заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2006-2008 роки в сумі 8781,00 грн. та збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 340,00 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач перебуває на обліку в Чернігівській МДПІ як платник податків та відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» зобов’язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законодавством терміни. Також зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами … мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 Закону є об’єктами оподаткування. Бюджетні військові частини Міністерства оборони України, в тому числі в/ч А 1815, на балансі яких знаходяться транспортні засоби і які є об’єктом оподаткування, є платниками податку з власників транспортних засобів на загальних засадах.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні та пояснив наступне. Майно відповідача, зокрема, автомобілі закріплені за ним на праві оперативного управління, що неможна ототожнювати з правом власності, звідси військові частини не є власниками транспортних засобів в розумінні Закону України «Про систему оподаткування». Необхідною умовою для справляння податку з власників транспортних засобів є реєстрація транспортних засобів в Україні відповідно до чинного законодавства, що в свою чергу визначає місце справляння податку та на рахунки яких територіальних дорожніх фондів зараховувати податок, що передбачено частиною 3 статті 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Порядок реєстрації транспортних засобів в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок». Транспортні засоби військової частини А 1815 не зареєстровані в порядку, який передбачає постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, отже не можуть розглядатися як транспортні засоби в розумінні статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», а в зв'язку з цим неможливо встановити, на рахунки яких територіальних дорожніх фондів зараховувати податок. З огляду на наведене Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» неможна застосовувати до військових частин. Що стосується податку за забруднення навколишнього природного середовища, то в частині 3 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» зазначено, що «...Для бюджетних організацій збір за забруднення навколишнього природного середовища відноситься на видатки і передбачається в кошторисі доходів та видатків». Для військової частини А 1815 кошторисних призначень для сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища не передбачено. Беручи до уваги положення частини 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України», пункт 4.4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач не є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Військова частина А 1815 зареєстрована Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 20 грудня 1996 року.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками цього податку є підприємства, організації, установи, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені в статті 2 цього Закону як об'єкт. Згідно статті 39 Закону України «Про власність» майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено частиною 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України», належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в тому числі й державні, та враховуючи, що державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника цього податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в статті 1 цього Закону поняття «власні транспортні засоби» наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства» від 16 липня 1999 року, установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку осіб, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Частиною 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Цей Закон є спеціальним законом про оподаткування. В той же час, як випливає з преамбули Закону України «Про Збройні Сили України», останній не є законом про оподаткування.
Згідно статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Оскільки Закон України «Про Збройні Сили України» не є законом про оподаткування, то відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» суд приходить до висновку, що відповідач не звільнений від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), платником яких він є в силу відповідних законів про оподаткування, зокрема з приводу стягнення заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.
Враховуючи, що Закон України «Про систему оподаткування» є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної правових норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Чернігівською МДПІ проведено перевірку в/ч А 1815 з питань неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2006 – 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04 червня 2007 року № 3 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності. Актом перевірки від 04 червня 2007 року № 3 встановлено неподання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2006 та 2007 роки (а.с. 10). На підставі акту перевірки від 04 червня 2007 року № 3 Чернігівською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2007 року № 0000511740/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, в тому числі з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн. (а.с. 9).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року, залишено без змін постанову Господарського суду Чернігівської області від 29 жовтня 2009 року по справі № 11/290а, якою відмовлено в задоволенні позову в/ч А 1815 до Чернігівської МДПІ про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2007 року № 0000511740/0 (а.с. 11-12).
Також Чернігівською МДПІ проведено перевірку в/ч А 1815 з питань несвоєчасного подання податкової звітності з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 16 жовтня 2008 року № 19/17-121 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності. Актом перевірки від 16 жовтня 2008 року № 19/17-121 встановлено несвоєчасне подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік, а саме граничний строк подання розрахунку – 29 лютого 2008 року, а фактично було подано 10 червня 2008 року (а.с. 14).
На підставі акту перевірки від 16 жовтня 2008 року № 19/17-121 Чернігівською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2008 року № 00013561740/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, в тому числі з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн., та яке отримане відповідачем 28 жовтня 2008 року (а.с. 13).
Відповідачем 10 червня 2008 року подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (вх. № 9444 від 10 червня 2008 року), в якому визначено суму податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів на 2008 р. (а.с. 15).
Згідно поданого відповідачем розрахунку, сума податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів, самостійно визначена відповідачем за І квартал 2008 року становить 8271,00 грн. та підлягає до сплати до 15 квітня 2008 року, проте як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін дана сума не була сплачена відповідачем взагалі.
Згідно статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання по вищевказаному податку та сумах, подавши податковому органу відповідні документи податкової звітності.
Згідно статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 року № 162/379 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 року за № 544/3837 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та ДПА України від 18.04.2007 року № 194/240) визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір), а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору (далі – Інструкція № 194/240).
Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 194/240 платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Згідно пункту 7.2. Інструкції № 194/240 базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу. Податкові розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
27 листопада 2008 року Чернігівською МДПІ проведено перевірку з питань несвоєчасного подання податкової звітності – податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал, І півріччя 2008 року, за результатами якого складено актом перевірки від 24 листопада 2008 року № 199/15-017 та встановлено несвоєчасне подання розрахунків збору за забруднення навколишнього середовища за І квартал 2008 року, а саме граничний термін подання до 12 травня 2008 року, дата фактичного подання 07 листопада 2008 року, та за І півріччя 2008 року, де граничний термін подання до 14 серпня 2008 року, дата фактичного подання 07 листопада 2008 року (а.с. 17).
На підставі акту перевірки від 24 листопада 2008 року № 199/15-017 Чернігівською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2008 року № 0014251540/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища, в тому числі з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн., та яке отримане відповідачем 29 листопада 2008 року (а.с. 16).
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідачу було надіслано першу податкову вимогу від 08 серпня 2007 року № 1/273, якою визначено загальну суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов’язанням в розмірі 340,00 грн., отриману відповідачем 09 серпня 2007 року (а.с. 20).
Також відповідачу було надіслано другу податкову вимогу від 12 вересня 2007 року № 2/301 на загальну суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов’язанням в розмірі 340,00 грн., отриману відповідачем 13 вересня 2007 року (а.с. 21).
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені цією статтею строки, є податковим боргом.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги відповідачем в межах процедури апеляційного оскарження чи в судовому порядку не оскаржені.
На підставі підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Чернігівською МДПІ винесено рішення від 15 жовтня 2007 року № 39 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 22).
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Відсутність у платника податків (юридичної особи) активів, на які може бути звернено стягнення з метою погашення податкового боргу, не звільняє його від обов'язку щодо сплати податкового боргу, оскільки відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведених обставин, позовні вимоги Чернігівської МДПІ до в/ч А 1815 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції до Військової частини А 1815 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини А 1815 (ідентифікаційний номер 07880688) податковий борг по:
податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 8781 (вісім тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. на р/р 33217807700523, код 12020100. Одержувач: місцевий бюджет, код 22827065, Банк: ГУДК України в Чернігівській області, МФО 853592;
збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп. на р/р 33115329700523, код 12020100. Одержувач: місцевий бюджет, код 22827065, Банк: ГУДК України в Чернігівській області, МФО 853592.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складання та підписання повного тексту постанови –15 червня 2010 р.
Суддя О.Є. Ткаченко