Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
02 червня 2010 р. № 2-а- 4360/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.
секретаря - Дейнеко Т.В.
за участю представників сторін :
позивача - Горелкової В.М.
відповідача - Горчака Ю.В., Замніуса А.Ю., Солдатенка А.М.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 2792596,00 грн.,-
В С Т А Н О В И В :
Харківське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (надалі –ХОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Акціонерної компанії «Харківобленерго»(надалі –АК «Харківобленерго», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 2792596,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог, пославшись на ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(надалі –Закон), зазначив про обов`язок відповідача у разі невиконання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, розраховані виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві. Пояснив, що відповідачем не було додержано встановленого Законом чотирьохвідсоткового нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, незайнятими залишились 100 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Враховуючи те, що середньорічна заробітна плата штатного працівника на АК «Харківобленерго»за 2009 рік становила 27925,96 грн., стверджує, що сума адміністративно-господарських санкцій, яка повинна бути сплачена відповідачем, складає 2792596,00 грн. За таких обставин, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначили, що законом на підприємство не покладено обов`язку самостійно здійснювати пошук осіб з числа інвалідів для працевлаштування на створені робочі місця. Вказують на те, що підприємством було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, в тому числі щомісячно протягом 2009 року до Харківського міського центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій за формою З-ПН. За таких обставин, посилаючись ч.3 ст.217, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), стверджують про неправомірність вжиття до АК «Харківобленерго»адміністративно - господарських санкцій в сумі 2792596,00 грн. та просять у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" від 26.02.2010 року за 2009 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2009 році становила 7519 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 201 особа, чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 301 особа.
Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.05 р. затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Судом встановлено, що на адресу Харківського міського центру зайнятості відповідачем було направлено звіти за формою З-ПН про наявність вакансій станом на 28.12.2008 р., 12.01.2009 р., 01.02.2009 р., 25.02.2009 р., 13.03.2009 р., 01.04.2009 р., 05.05.2009 р., 01.06.2009 р., 01.07.2009 р., 01.08.2009 р., 01.09.2009 р., 01.10.2009 р., 01.11.2009 р., 01.12.2009 р. Так, вказаними звітами підприємство інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів: станом на 28.12.2008 р. –в кількості 29 робочих місць на посаду електромонтера з експлуатації електролічильників, та 123 робочих місць –на посаду контролера з контролю та обліку електроенергії, станом на 01.02.2009 р. –29 і 121 відповідно, станом на 01.04.2009 р. –29 і 118, станом на 01.06.2009 р. –29 і 113, станом на 01.07.2009 р. –28 і 111, станом на 01.08.2009 р. –28 і 112, станом на 01.09.2009 р. –28 і 108, станом на 01.10.2009 р. –28 і 109, станом на 01.11.2009 р. –29 і 105, станом на 01.12.2009 р. –28 і 74 робочих місць відповідно.
За таких обставин, суд погоджується з твердженням представників відповідача про те, що Акціонерна компанія «Харківобленерго»належним чином інформувала Харківський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування
При цьому кількість створених для працевлаштування інвалідів робочих місць, які залишались вакантними та про наявність яких АК «Харківобленерго»інформувала центр зайнятості, перевищувала кількість робочих місць, на яку, на думку позивача, відповідачем не було виконано норматив (100).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, АК «Харківобленерго»щомісячно протягом 2009 року направлялись листи до Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної у м. Харкові ради, Обласного товариства інвалідів, Харківського міського центру зайнятості, Харківського обласного центру медико-санітарної експертизи, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Харківського обласного центру зайнятості, районного товариства інвалідів Червонозаводського району, в яких відповідач інформував зазначені установи про наявність вакансій, на яких можливе працевлаштування інвалідів, та ставив питання про направлення інвалідів для працевлаштування.
Слід також відмітити, що відповідач брав участь у ярмарках вакансій, які проводились Харківський міським центром зайнятості, Зміївський районним центром зайнятості, Харківським обласним центром зайнятості у січні, червні та жовтні 2009 року відповідно, що підтверджується звітами управління кадрів АК «Харківобленерго, копії яких додано до матеріалів справ.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Судом встановлено, що центром зайнятості направлялись інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача, та деякі з них були працевлаштовані, проте кадрова потреба АК «Харківобленерго», в тому числі й у працівниках, яким встановлено інвалідність, не була задоволена повністю, про що свідчать додані до матеріалів справи копії листів Харківського обласного центру зайнятості № ХОЦЗ-05-1258 від 06.03.2009 р., № ХОЦЗ-03-1745 від 03.04.2009 р., № ХОЦЗ-03-2922 від 15.06.2009 р., № ХОЦЗ-03-4219 від 04.09.2009 р., № ХОЦЗ-03-47236 від 08.10.2009 р., № ХОЦЗ-03-5212 від 04.11.2009 р., № ХОЦЗ-03-5645 від 03.12.2009 р..
Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.
Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Суд зазначає, що з урахуванням вищевикладеного адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" органами позивачем не були представлені і у справі відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерної компанії «Харківобленерго»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2792596,00 грн. нормативно та документально необґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 2792596,00 грн. - відмовити в повному обсязі.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 02.06.2010 р.
Суддя Перцова Т.С.