справа № 2а-3661/10/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М.,
при секретарі - Вітковській Т.С.
з участю представників позивача Кабанової Р.С.
Чірко А.Є.
представника відповідача Телічко Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Оріяна" < Текст >
до Державної податкової інспекції у Житомирському районі < Текст >
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що в період з 6.05.2010 р. по 12.05.2010 р. працівниками ДПІ у Житомирському районі / надалі -відповідач/ проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника у лютому 2010 році, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р., про що був складений акт перевірки № 931/23-01/20411030 від 13.05.2010 р. На підставі акті перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001612301/0 від 14.05.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 36672 грн. СФГ "Оріяна" не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням, так як вони правомірно заявили вказану суму до відшкодування відповідно до вимог ЗУ " Про податок на додану вартість". Просили скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову, просив відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Судом встановлено, що в період з 6.05.2010 р. по 12.05.2010 р. працівниками ДПІ у Житомирському районі проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника у лютому 2010 році, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р., про що був складений акт перевірки № 931/23-01/20411030 від 13.05.2010 р.
На підставі акті перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001612301/0 від 14.05.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 36672 грн.
Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування було, на думку контролюючого органу, порушення позивачем п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість".
Зменшуючи суму бюджетного відшкодування з ПДВ, відповідач зазначив, що відповідно до пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" / надалі - Закон/ платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. СФГ "Оріяна" не скористалась правом на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування у вищезазначених періодах /серпень, вересень, листопад 2009 р./, а тому, на думку відповідача, підприємство прийняло самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Такі висновки контролюючого органу є безпідставними.
Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Законом України від 28.12.2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7 статті 7 Закону.
З урахуванням зазначених змін бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. "а" пп. 7.7.2 ст. 7 Закону підлягає частина від'ємного значення, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, з наведеної норми Закону вбачається. що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачена у будь-якому попередньому податковому періоді, з урахуванням обмежень щодо строків давності / 1095 днів/, встановлених ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181).
Відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону, у разі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту в зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону 2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок ( у тому числі надання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлено пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість (затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166). Платник податку податку має право не подавати вказаний розрахунок , якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний /податковий/період / з урахуванням строків давності та положень пункту 17.2 Закону України № 2181/, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного/податкового/ періоду помилок лише раніше поданої декларації. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників. Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних /податкових/ періодах у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач подав до ДПІ у Житомирському районі розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких дозаявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 94429 грн., що не заперечується представниками відповідача.
Відповідно до пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.7.2 ст. 7 вказаного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Тому бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього /місячного/ періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог закону № 168/97-ВР.
Представник відповідача не заперечив факт підтвердження факту сплати позивачем сум податку.
При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість" не обмежує такий термін як "попередній період" тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Отже, будь-який період, який передує звітному є попереднім по відношенню до звітного періоду.
Таким чином, з наведених положень Закону, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 4.4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, позивач, маючи право на одержання бюджетного відшкодування, прийняло рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, надавши ДПІ у Житомирському районі уточнюючий розрахунок і довідку за ті періоди, у яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування, задекларувавши в них виправлені показники.
Відповідач, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача, а отже позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
З врахуванням наведеного, на підставі Закону України " Про податок на додану вартість", керуючись ст.ст.160-163 КАС України суд,-
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001612301 від 14.05.2010 р.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький
Повний текст постанови виготовлено: 15 червня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.