ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" квітня 2010 р. Справа № 2a-355/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Данилюк І.М.
за участю сторін:
представника позивача - Савчук Н.А.,
представника відповідача - не з'явився,
представника третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Прокуратури Надвірнянського району, вул. майдан Шевченка, 39, м. Надвірна, Івано-Франківська область,
до відповідача: Лоївської сільської ради, с. Лоєва, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,
третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, АДРЕСА_1,
про визнання рішення № 84-24/2009 від 20.12.2009 року нечинним та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
04 лютого 2010 року прокуратура Надвірнянського району (надалі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Лоївської сільської ради (надалі - відповідач) про визнання рішення № 84-24/2009 від 20.12.2009 року нечинним та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок проведеної прокуратурою Надвірнянського району перевірки Лоївській сільської ради, Надвірнянського району Івано-Франківської області встановлено, що рішенням відповідача № 72- 23/2009 від 25.09.2009 року затверджено акт комісії від 24.09.2009 року про встановлення межі на земельній ділянці між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_1. На думку позивача, вищевказане рішення суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки при його винесенні не дотримано положень саме тому прокурором Надвірнянського району, за результатами проведеної перевірки, внесено протест на рішенням Лоївської сільської ради № 72/-23/2009 від 25.09.2009 року, оскільки воно суперечило вимогам чинного законодавства України. Однак, всупереч законним вимогам прокурора, рішенням Лоївськ сільської ради №84-24/2009 від 20.12.2009 року протест прокурора відхилено без жодного мотивування, що в подальшому й надалі порушує права та законні інтереси володільців землі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.
Третя особа на стороні позивача позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення. Просив проводити судове засідання без його участі.
Вислухавши представника позивача та третьої особи на стороні позивача, оцінивши досліджені докази та розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Статею 112 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) врегульовано порядок та правові наслідки визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження.
Зокрема, відповідно до частин 1 та 3 КАС відповідачу надано право визнати адміністративний позов повністю або частково під час підготовчого провадження, що викладеється в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
З урахуванням викладеного суд констатує, що визнання адміністративного позову відповідачем –це одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення публічно-провового спору з позивачем. Визнання адміністративного позову відповідачем слід вважати як доказ з адміністративної справи, з відповідними для цього наслідками. Зокрема, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом ,якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Пунктами 2 та 4 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, а суд може не прийняти визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Пунктом 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.
З матеріалів справи (а саме поданої заяви відповідача) слідує, що відповідач визнає неправомірність своїх дій при прийнятті рішення та визнає рішення № 84-24/2009 року від 20.12.2009 року неправомірним.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позовних вимог не потребує подальшого доказування, не порушує жодних прав, свободи чи інтересів, а тому позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання рішення Лоївської сільської ради № 84-24/ 2009 від 20.12.2009 року нечинним та зобов'язання Лоївської сільської ради повторно розглянути протест прокурора Надвірнянського району від 10.12.2009 року №2582 вих., за наслідками розгляду якого прийняти рішення про скасування рішення Лоївської сільської ради №72-32/2009 від 25.09.2009 року "Про розгляд звернення ОСОБА_3".
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати рішення Лоївської сільської ради № 84-24/ 2009 від 20.12.2009 року нечинним та зобов'язати Лоївську сільську раду повторно розглянути протест прокурора Надвірнянського району від 10.12.2009 року №2582 вих., за наслідками розгляду якого прийняти рішення про скасування рішення Лоївської сільської ради №72-32/2009 від 25.09.2009 року "Про розгляд звернення ОСОБА_3".
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 19.04.2010 року.