ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2010 р. Справа № 2-а-617/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Федчука Віталія Володимировича,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
за участю представників сторін:
позивача : Поп'юк Маріанна Тарасівна - представник на підставі доручення
відповідача : Пугачов Денис Олегович - представник на підставі доручення
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом: дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в інтересах філії "Жмеринський райавтодор"
до: управління Пенсійного фонду України в Жмеринському районі Вінницької області
про: скасування рішення № 001 від 15.01.2010 року
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в інтересах філії "Жмеринський райавтодор" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жмеринському районі Вінницької області про скасування рішення № 001 від 15.01.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату своєчасне перерахування страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Позовні вимоги мотивовано, зокрема, тим, що в грудні 2009 року були призупинені платежі ГУДКУ у Вінницькій області за виконані роботи в дорожній галузі, що і не надало можливість філії "Жмеринський райавтодор" своєчасно сплатити внески до Пенсійного фонду. Начальник Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області звернувся з листом до начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про незастосування, як виняток, штрафних санкцій та пені до ДП "Вінницький облавтодор" та його філій. Однак, органом пенсійного фонду було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій.
Представник відповідача, проти позову заперечував з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву № 252/06-38/09 від 18.03.2010 року (а.с. 43-44) (вх. № 5396 від 19.03.2010 року), в яких, зокрема, зазначено про те, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування, що призвело до виникнення заборгованості є безпідставним, оскільки у відповідності до частини 6 статті 18 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Крім того, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно дослідивши надані докази та матеріали справи, суд встановив наступне.
Філія "Жмеринський райавтодор" Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України у Жмеринському районі і є платником страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування (а.с. 6).
15 січня 2010 року управлінням Пенсійного фонду України у Жмеринському районі прийнято рішення № 001, яким застосовано до філії "Жмеринський райавтодор" Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" 2087,44 грн. штрафу та 62,62 грн. пені.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням його було оскаржено до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (скарга № 23 від 18.01.2010 р., а.с. 15).
Рішенням про результати розгляду скарги № 465/06-36/09 від 05.02.2010 року (а.с. 16-17) скаргу залишено без задоволення, рішення залишено без змін. Останнє до суду не оскаржено.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-ІV).
Згідно статті 1 Закону № 1058-ІV, страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно законодавства, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 14 цього Закону страхувальниками є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством та відповідно до статті 15 Закону є платниками страхових внесків, які мають подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду, в терміни, порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом (п. 14 ст. 17 Закону); нараховувати обчислювати і сплачувати в установлені терміни та у повному обсязі страхові внески (п. 6 ст. 17 Закону).
Відповідно до статті 20 Закону №1058-ІV, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Як встановлено в судовому засіданні, філією несвоєчасно сплачувались страхові внески до пенсійного фонду, в зв’язку з відсутністю фінансування, яке здійснюється за рахунок з державного бюджету.
Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону 1058-IV передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Аналогічна норма закріплена й в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція № 21-1).
Так, згідно пункту 9.1 вказаної Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону.
Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції № 21-1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, на страхувальника накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
На суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (пункт 10.1).
Про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику.
Суми пені та штрафів, підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення (частина 13 статті 106 Закону 1058-IV).
Частина 12 статті 20 Закону 1058-IV встановлює, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Отже, з наведеного вбачається, що призупинення платежів ГУ ДКУ у Вінницькій області за виконані роботи в дорожній галузі не може бути підставою для скасування рішення пенсійного фонду як такого, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі компетенції пенсійного органу.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити й про наступне.
Згідно пункту 3.1 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 за № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 р. за № 81/8680 (далі – Порядок № 21-2), у разі коли страхувальник вважає, що орган Пенсійного фонду прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий страхувальник має право оскаржити у вищому органі Пенсійного фонду таке рішення.
Орган Пенсійного фонду при розгляді скарги страхувальника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
1) залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасовує в певній частині рішення, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, в певній частині;
3) скасовує рішення, яке оскаржується, і задовольняє скаргу страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій (пункт 5.4.)
Як вже зазначалось, положеннями Порядку № 21-2 передбачено право оскарження рішень органів пенсійного фонду в адміністративному або судовому порядку.
Позивач оскаржив рішення № 001 від 15.01.2010 р. в адміністративному порядку. Разом з тим, звертаючись до адміністративного суду позивач просить визнати неправомірними та скасувати рішення № 001, незважаючи на те, що є вже рішення органу пенсійного фонду № 465/06-36/09 від 05.02.2010 р. з цього приводу (щодо залишення рішення № 001 від 15.01.2010 р. без змін), яке є чинним та в судовому порядку не оскаржено.
Законодавець встановив порядок оскарження рішень органів пенсійного фонду, відповідно до якого в разі непогодження платником з рішенням територіального управління пенсійного фонду, яким залишено без змін рішення про застосування штрафних санкцій, в подальшому повинно оскаржуватись саме рішення, яким не задоволено вимоги платника, про що і роз’яснено в згаданих рішеннях.
Так, як вбачається з пункту 5.7 Інструкції 21-2 рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги страхувальника, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Зважаючи на викладене, а також те, що питання щодо оскаржуваного у даній справі рішення вже вирішено в адміністративному порядку , а рішення ГУПФУ у Вінницькій області не є скасованим та не оскаржено до суду, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування рішення № 001 є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати понесені позивачем, з урахуванням вимог статті 94 КАС України, в зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 29.03.20
Суддя Федчук Віталій Володимирович 25.03.2010