АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1

Справа № 33-975/09

Головуючий у першій інстанції Гандзій Н.В.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2009 року апеляційний суд Одеської області в складі головуючого судді Джулая О.Б.,  розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Приморського районного суду м.  Одеси від 11.12.2006 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень передбачених  ст.  ст. 124,  130 ч. 1 КУпАП,

встановив:

Зазначеною постановою ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за  ст.  ст. 124,  130 ч. 1 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Як вбачається з оскарженої постанови,  ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те,  що 10.11.2006 р. на вул.  Середньофонтанській в м.  Одесі керував транспортним засобом «Мазда» д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння,  не обрав небезпечну швидкість,  не впорався з керуванням,  внаслідок чого вчинив наїзд на бордюр.

ОСОБА_2 подав заяву про поновлення строку на оскарження постанови судді,  в якій посилається на те,  що не був належним чином повідомлений про розгляд справи,  копію постанови не отримав,  про наявність постанови йому стало відомо лише у липні 2009 року. Таким чином,  він був позбавлений можливості вчасно оскаржити постанову суду першої інстанції.

У зв'язку з цим ОСОБА_2 просить поновити йому строк на оскарження постанови суду.

Розглянувши заяву про поновлення строку,  вважаю,  що вона підлягає задоволенню за наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що справа була розглянута у відсутності ОСОБА_2,  а копія постанови,  всупереч вимогам  ст.  285 КУпАП,  йому взагалі не надсилалась,  в зв'язку з чим апеляційний суд вважає можливим поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови.

В апеляційній скарзі правопорушник зазначив,  що,  розглянувши справу в його відсутності,  суд грубо порушив його права,  а призначене суддею адміністративне стягнення є надто суворим.

При призначенні адміністративного стягнення,  на думку апелянта,  судом не були враховані обставини,  що пом'якшують його відповідальність,  а саме щире каяття і те,  що він уперше притягується до адміністративної відповідальності. Окрім того,  ОСОБА_2 зазначив,  що суд не обґрунтував призначення йому найбільш суворого стягнення.

За таких підстав,  ОСОБА_2 просить постанову судді змінити,  і призначити йому менш суворе стягнення.

Вивчивши доводи скарги та матеріали справи,  вважаю,  що скарга підлягає частковому задоволенню,  а

Постанова судці - зміні за наступних підстав.

Згідно з вимогами  ст.  268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  справа розглядається в присутності особи,  яка притягається до адміністративної відповідальності.

Розгляд справи у відсутності цієї особи допустимий лише при наявності відомостей про повідомлення особи про час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи,  але судова повістка про виклик до суду йому надсилалась на адресу,  зазначену ним в протоколі по адміністративне правопорушення.

Таким чином,  апеляційний суд вважає,  що суд першої інстанції вжив всіх можливих заходів для своєчасного повідомлення ОСОБА_2 про місце та час розгляду справи,  в зв'язку з чим доводи його скарги в частині порушення його прав при розгляді справи в його відсутності,  апеляційний суд вважає необгрунтованими.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не заперечує проти доведеності його вини у вчиненні правопорушень і правильності кваліфікації його дій за  ст.  ст. 124,  130 ч. 1 КУпАП.

Що стосується доводів скарги стосовно невідповідності призначеного стягнення характеру вчинених правопорушень і особі ОСОБА_2,  в цій частині апеляційний суд вважає скаргу обґрунтованою з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що,  при призначенні адміністративного стягнення правопорушнику,  суд першої інстанції не в повній мірі дотримувався вимог  ст.   ст.  33 - 35 КУпАП.

Відповідно до  ст.  33 КУпАП,  при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення,  особа порушника,  ступінь його вини,  майновий стан,  обставини,  що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,  визнав свою вину в порушенні правил дорожнього руху,  а вчинене ним порушення не потягло за собою негативних наслідків для інших осіб.

Крім того,  у випадках,  коли санкція закону,  за яким особа визнається винною,  передбачає різні види стягнень,  суддя,  при винесенні постанови,  повинний мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.

Між тим,  як видно зі змісту мотивувальної частини постанови,  суддя не врахував обставини,  що пом'якшують відповідальність ОСОБА_2,  не навів жодних мотивів обрання йому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

З урахуванням вищевикладеного,  вважаю,  що позбавлення ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами,  не можна визнати справедливим,  законним і обґрунтованим,  тому йому слід обрати менш суворе стягнення.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  293,  294 КУпАП,  апеляційний суд

постановив:

Поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2006 року.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2006 року відносно ОСОБА_2,  в частині накладеного адміністративного стягнення,  -змінити.

Піддати ОСОБА_2 адміністративному стягненню:

•   -     за 124 КУпАП -у виді штрафу в сумі 68 грн.

•   -     за ч. 1  ст.  130 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн.

У відповідності зі  ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  остаточно призначити ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.

В решті зазначену постанову суду залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.