Справа № 22Ц-3680/2009

 Головуючий в суді 1 інстанції Бугіль В.В.

Категорія 01, 02, 05

Доповідач в суді ІІ інстанції Сліпченко О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2009 року колегія суддів судової’ палати в цивільних справа х апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В. Д.,

суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,

при секретарі Бистрій Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року ОСОБА_3. звернулася з названим позовом, який обгрунтовувала тим, згідно договору купівлі-продажу від 20 грудня 2002 року між нею та відповідачкою, вона є власником житлового АДРЕСА_1 з належними надвірними будівлями та спорудами, який розташований в с Супоївка Яготинського району Київської області.

На момент підписання угоди купівлі-продажу житлового будинку, державний акт на земельну ділянку біля вищевказаного будинку на ім’я відповідачки ще виготовлений не був. тому як стверджує позивачка, сторони досягай домовленості оформити нотаріально договір купівлі-продажу земельної ділянки після отримання останньою державного акту на вищевказану земельну ділянку. В даний час, відповідачка відмовляється виконувати взяті на себе зобов’язання, мотивуючи це підвищенням цін на нерухомість. Просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, розміром 0, 25 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, що належить відповідачці.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 22 травня 2009 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_3. просить скасувати рішення ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційні скарги підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Як вбачається з договору про купівлю-продаж зазначеного жилого будинку в ньому не вказано розмір земельної ділянки яка розташована під будинком.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка просила визнати за нею право власності на всю земельну ділянку, що вимогами даної статті не передбачено, і крім того право власності на земельну ділянку за відповідачкою ніхто не скасовував, такої вимоги не ставив, державний Акт на право власності на земельну ділянку є чинним і позбавлення її право власності призведе до порушення права відповідачки.

З таким висновком суду першої інстанції суд першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України необхідно направити справу на новий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції не уточнив позовні вимоги ОСОБА_3., не залучивши до участі у розгляді справи відповідний орган місцевого самоврядування, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, державний акт на право власності на земельну ділянку (ах. 23) було видано відповідачу ОСОБА_4 - 18 лютого 2004 року, тобто фактично понад рік після укладення договору купівлі-продажу будинку - 20 грудня 2002 року, не з’ясувавши кому і на підставі яких правовстановлюючих документів належала спірна земельна ділянка станом на час укладення договору купівлі-продажу будинку, що розташований на спірній земельній ділянці.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув не всі вимоги позивача і цей недолік не був, і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, не дав належну оцінку та не перевірив докази, якими позивач обгрунтовував свій позов та в порушення вимог п.4 ст. 10 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з’ясуванню обставин справи, не роз’яснив особам, що беруть участь у справі, їх права та обов’язки, чим позбавив сторони надати суду свої доводи та заперечення по суті позову.

Дані обставини перешкоджають суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому рішення суду повинно бути скасованим з направленням справи на новий судовий розгляд в ході якого суду належить врахувати наведене, зібраним доказам дати належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 311, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 травня 2009 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.