Справа № 22ц-6454/2009
Головуючий 1 -ї інстанції - Філь О.Є.
Категорія - 67
Доповідач - Кондратьева О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Кондратьєвої О.М., суддів - Могутової Н. Г., Бабенка П.М., при секретарі - Петрушенко А.О., за участю - представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод», Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод», 3-і особи - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, Красноармійська міська санітарно-епідеміологічна станція, про зобов»язання скласти та видати акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 та відшкодувати моральнуушкоду, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 червня 2009 року, яким зобов»язано відповідача скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, прийняти зазначене захворювання до обліку і видати ОСОБА_2 вказаний акт. Також з відповідача стягнуто: на користь позивача 500 грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь держави 46 грн. судових витрат. Позивач просив змінити рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди і стягнути з відповідача 50000 гри., які будуть справедливою компенсацією заподіяних йому страждань.
Відповідач також не погодився з рішенням суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. В апеляційній скарзі представник ВАТ стверджував, що Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві обов»язок по складанню акту розслідування хронічного професійного захворювання покладений на комісію з розслідування. Суд же безпідставно поклав такий обов»язок на відповідача. Крім того, згідно з вимогами п.76 згаданого Порядку, до розслідування в разі необхідності можуть притягуватись представники інших органів, тому до участі в розслідуванні притягнутий Інститут медицини праці Академії медичних наук України і, відповідно, продовжений строк розслідування. Безпідставно також судом стягнуті 500 грн. на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, оскільки причинний зв»язок між заподіяною позивачу шкодою та протиправною поведінкою відповідача відсутній та не виявлено вини роботодавця в заподіянні моральної шкоди.
Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську також звернулось із апеляційною скаргою на рішення, просило його скасувати, а справу повернути на новий розгляд через неповне з»ясування обставин по справі. Судом не враховано, що вирішення питання по суті було можливе тільки після отримання висновку від Інституту медицини праці АМНУ про наявність у ОСОБА_2 професійного захворювання. В зв»язку з наведеним, комісія з розслідування профзахворювання жодним чином не порушила прав позивача, маючи обгрунтований сумнів у наявності зв»язку трудових обов»язків позивача на ВАТ «Красноармійський динасовий завод» з захворюванням на пневмоконіоз.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що дії відповідача по продовженню строку розслідування профзахворювання позивача протиправні, оскільки суперечать п.76 Порядку розслідування, а саме: десятиденний термін розслідування, можливість продовження строку розслідування, але не більш ніж на місяць, відсутність подання голови комісії з цього приводу. Діагноз позивача не має потреби встановлювати в Інституті медицини праці, т.я. він вже встановлений компетентною лікарською установою - Обласною клінічною лікарнею профзахворювань м. Донецька, в зв»язку з чим відповідач повинен скласти акт за формою П-4. Стосовно відшкодування моральної шкоди, суд визнав, що дії відповідача щодо безпідставного і протизаконного затягування розслідування профзахворювання створили перепони для огляду позивача на МСЕК і встановлення ступеню втрати працездатності та виплати страхових сум, що призвело до моральних страждань ОСОБА_2, які суд оцінив в 500 гри. і стягнув з відповідача на його користь.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Процедура проведення розслідування професійних захворювань визначена Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (далі - Порядок).
Відповідно до п.68 Порядку, усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.
Для встановлення діагнозу і зв»язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з профпатології міста, області направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу. Вказані заклади проводять амбулаторне або стаціонарне обстеження працівників за відповідним направленням. Відповідальність за встановлення діагнозу щодо хронічних професійних захворювань покладається на керівників цих закладів (п.72 Порядку).
Пунктом 74 Порядку передбачено, що у спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 в період з 22 жовтня 2008 року до 21 листопада 2008 року знаходився на стаціонарному обстеженні, де йому встановлений основний діагноз пневмоконіоз, антрако-силікатоз, інтерстиційна форма, бронхіт, легенева недостатність першого ступеню (а.с. 15-16).
Згідно з висновком лікарсько-експертної комісії № 4147 від 21 листопада 2008 р. (а.с. 17) у ОСОБА_2 первісно виявлено професійне захворювання на пневмоконіоз, антрако-силікатоз, інтерстиційна форма, бронхіт, легенева недостатність першого ступеню. Професіями, які потягли розвиток профзахворювання, визнані підземний електрослюсар, машиніст гірничних машин, гірничий робітник підземний, електрослюсар по ремонту обладнання пропорційно відпрацьованому часу. Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 підлягає направленню на МСЕК.
Вказаний висновок лікарсько-експертної комісії прийнятий і підписаний як Головним лікарем Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», так і головою та членами експертної комісії. Будь-яких зауважень, окремих думок або спірних питань у компетентного органу не було, відповідно й не було у спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу необхідності направлення ОСОБА_2 до Інституту медицини праці Академії медичних наук.
Наведені обставини свідчать, що належним компетентним органом встановлена наявність професійного захворювання на пневмоконіоз у позивача, а також зв»язок вказаного профзахворювання з умовами його праці, тому доводи відповідача про необхідність підтвердження професійного захворювання Інститутом медицини праці не заслуговують на увагу.
Згідно з п.75 Порядку спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після встановлення діагнозу це повідомлення надсилається роботодавцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.
З матеріалів справи видно, що 21 листопада 2008 року КЛПУ «Обласна клінічна лікарня професійних захворювань» склала повідомлення про професійне захворювання ОСОБА_2, в якому зазначила виробничий фактор, шкідливу речовину, що спричинили захворювання - пил, та направила це повідомлення ВАТ «Красноармійський динасовий завод» (а.с. 18).
Положеннями п.76 Порядку передбачено, що після отримання повідомлення про професійне захворювання, роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та наказом призначає комісію з розслідування причин його виникнення. Розслідування випадку профзахворювання проводиться протягом 10 робочих днів після надходження повідомлення за формою П-3. У разі потреби роботодавець продовжує за поданням голови комісії з розслідування строк розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Обставини справи свідчать, що відповідачем 26 листопада 2008 р. виданий наказ про утворення комісії з розслідування профзахворювання ОСОБА_2, якій наданий строк до 6 грудня 2008 року для проведення розслідування (а.с. 19).
Між тим, 5 грудня 2008 року головою правління ВАТ «Красноармійський динасовий завод» виданий наказ № 467 про продовження строку розслідування профзахворювання позивача на період до отримання повідомлення із Інституту медицини праці (а.с. 20-21).
Викладені обставини свідчать про порушення відповідачем вимог Порядку розслідування щодо строків проведення розслідування, оскільки голова комісії з поданням про продовження строку розслідування до роботодавця не звертався, а відповідачу надано право продовжити строк розслідування не більш ніж на місяць, але ж розслідування не закінчено до теперішнього часу.
При цьому Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з п.78 Порядку складання акту розслідування хронічного профзахворювання за формою П-4 є обов»язком, а не правом відповідача. Акт повинен бути складеним протягом 3-х діб після закінчення розслідування.
Що стосується доводів відповідача про те, що вказане профзахворювання повинно розслідуватись та братись на облік підприємствами вугільної промисловості, де раніше тривалий час працював ОСОБА_2, то вони не заслуговують на увагу, оскільки п. 87 Порядку передбачив, що підтверджені випадки професійних захворювань у непрацюючих пенсіонерів підлягають реєстрації та обліку на останньому підприємстві, де були умови для виникнення професійного захворювання (незалежно від стажу роботи на ньому).
Враховуючи, що за останнім місцем роботи позивача на ВАТ «Красноармійський динасовий завод» був наявним шкідливий фактор у вигляді пилу, що свідчить про наявність умов для профзахворювання, суд 1-ї інстанції обгрунтовано поклав обов»язок по складанню, реєстрації та обліку вказаного профзахворювання на відповідача по справі.
Однак, зобов»язуючи відповідача скласти акт, в резолютивній частині рішення суд одночасно зазначив, якого саме змісту має бути цей акт. При цьому, суд не врахував того, що розслідування і встановлення причин профзахворювання та складення акта за формою П-4 належить до компетенції комісії з розслідування, а зміст документа в разі незгоди роботодавця чи потерпілого може бути оскаржено відповідно до Положення про порядок розслідування.
На підставі наведеного, Апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення в цій частині.
Також Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду 1-ї інстанції щодо розміру суми, стягнутої з відповідача у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2
Розглядаючи вказані позовні вимоги суд 1-ї інстанції правильно встановив, що неправомірними діями відповідача позивачу завдана моральна шкода. Вказана вимога, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України, випливає із порушення особистих немайнових прав і тому позовна давність на неї не поширюється.
Разом з тим, визначаючи розмір суми, яка повинна бути стягнута на користь ОСОБА_2 суд 1-ї інстанції недостатньо врахував ступень вини відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачу, оскільки саме з вини роботодавця протягом 7 місяців не був складений акт про розслідування профзахворювання за формою П-4, що в свою чергу позбавило ОСОБА_2 можливості своєчасно пройти МСЕК і отримати страхові суми у відшкодування шкоди, заподіяної здоров»ю.
Таке грубе порушення трудових прав позивача, незаконне продовження строку розслідування на невизначений термін, спричинили ОСОБА_2 моральні страждання, належною компенсацією яких, на думку Апеляційного суду, буде сума в 5000 грн.
Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції ФСС про неможливість розгляду справи до отримання висновку Інституту медицини праці не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на законі та обставинах «справи.
В іншій частині рішення суду повинно бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 309, 313-316 ЦПК України, Апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод», Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 червня 2009 року в частині викладення змісту акту форми П-4 та відшкодування моральної шкоди змінити.
Викласти перші три абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Зобов»язати ВАТ «Красноармійський динасовий завод» скласти акт за формою П-4 розслідування хронічного професійного захворювання, виявленого у ОСОБА_2 21 листопада 2008 року лікарсько-експертною комісією ЮШУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», прийняти вказаний випадок профзахворювання на облік і видати ОСОБА_2 один примірник акту.
Стягнути з ВАТ «Красноармійський динасовий завод» (р/рахунок 26005059990898 КФ «Приватбанк» Донецького РУ, МФО 335496) на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. (п»ять тисяч грн.)».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.