Справа № 22ц-5564/2009р

Головуючий 1 -ї інстанції - Хмельницька Л.І.

Категорія - 27

Доповідач - Кондратьева О.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Кондратьєвої О.М., суддів - Могутової Н. Г., Висоцької B.C., при секретарі - Петрушенко А.О., за участю - сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 3 квітня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Ленінського райсуду м. Донецька від 3 квітня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені: стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість в розмірі 14683, 59 грн., витрати на правову допомогу - 2950 грн., судовий збір - 203, 06 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати зазначене рішення і ухвалити нове, яким позивачу відмовити в задоволенні позову. Зазначав, що стягуючи з нього на користь позивача суму боргу, суд вважав доведеною наявність між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 боргового обов’язку на суму 13000 грн. Проте, наявна в справі розписка написана ним під загрозами з боку позивача та його батька, оскільки грошей в борг він не брав. Вказана сума була розміром недостачі внаслідок їх сумісної підприємницької діяльності. Крім того, з 13000 грн. він вже повернув ОСОБА_3 10000 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи уточнені позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_2 20.08.2007 року позичив у ОСОБА_3 13000 грн. та зобов’язався повертати їх протягом десяти місяців рівними частками щомісячно, остання сума виплати мала відбутись 20.06.2008 року. Враховуючи невиконання відповідачем умов договору, суд застосував вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України і стягнув на користь позивача суму позики з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми, а також витрати, пов"язані з розглядом справи. Будь-яких підтверджень того, що ОСОБА_2 змушений був написати розписку про отримання грошей під загрозою з боку позивача не встановлено, не надав відповідач і доказів на підтвердження часткового погашення боргу.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно з оригіналом розписки від 20 серпня 2007 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_3 13000 грн. строком на десять місяців з погашенням суми рівними частками щомісячно (а.с. 9).

В зазначений термін в порушення вимог ст. 1049 ЦК України гроші не повернув, тому суд прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 грошових коштів у такій самій сумі, що була передана позикодавцем.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки строк повернення боргу скінчився 20 червня 2008 р., суд вірно визначив розмір суми з урахуванням індексу інфляції 14378 грн. та 3% річних від простроченої суми - 305, 59 грн. та поклав на відповідача понесені ОСОБА_3 судові витрати.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки не грунтуються на законі і обставинах справи.

Так, посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем до нього застосувавалось насильство, не можуть бути прийнятими судом, оскільки будь-яких доказів зазначеному відповідачем суду не надано. Яких-небудь заяв про застосування до нього фізичного або психічного насильства ОСОБА_2 працівникам міліції не робив.

Статтею 1051 ч.2 ЦК України передбачено, якщо договір позики має бути укладений в письмовій формі, рішення суду не може грунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З наявної у позивача розписки вбачається, що ОСОБА_2 взяв в борг саме 13000 грн. Належних доказів на підтвердження повернення ОСОБА_3 10000 грн. з вказаної суми відповідачем суду не надано. Сам факт наявності у позивача на руках розписки на вказану суму спростовує доводи ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 3 квітня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.