АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

м. Київ-601, вул. Солом’янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду

міста Києва у складі:

головуючого - судді Єфімової О.І.,

суддів: Скавроніка В. М., Мороза 1.М.,

прокурора Петренко О.І.,

потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула 06 серпня 2009 року кримінальну справу за апеляціями

засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вирок Дарницького

районного суду м. Києва від 28 травня 2009 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого в силу ч. 3 ст. 88 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який має на утриманні малолітню дитину, не судимого, визнано винними та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки кожного.

Як вказано у вироку, ОСОБА_3 і і ОСОБА_4, 23.12.2008 року, близько 23 год. 10 хв., біля парку «Воїнів Інтернаціоналістів», розташованого на вул. Вербицького, 5 в м. Києві, за попередньою змовою в групі осіб відкрито заволоділи чужим майном, яке належить потерпілим ОСОБА_5. та ОСОБА_2, на загальну суму 3318 грн., завдавши матеріальної шкоди потерпілим: ОСОБА_6 - на 1000 грн.; ОСОБА_2 - на 2318 грн.

В апеляціях засуджені, не оспорюючи доведеність їх вини у вчиненому та кваліфікацію їх дій, просять:

ОСОБА_4 - пом’якшити вирок та зменшити строк призначеного йомупокарання, пославшись на те, що він є опікуном своїх батьків і його батькоСправа № 11 -а-1383 Категорія - ч. 2 ст. 186 КК України

Головуючий в суді 1 -ї ін ст. Сизова Л.А. Доповідач - Скавронік В.М. тяжко хворіє, є інвалідом ІІ групи;

ОСОБА_3 - зменшити призначене йому покарання та, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити від його відбування з випробуванням, оскільки він вперше притягнутий до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину та матір, похилого віку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію і просив змінити щодо нього вирок суду та звільнити його від відбування покарання, оскільки він щиро кається у вчиненому та просить вибачення у потерпілих, пояснення прокурора та потерпілих, які заперечували проти апеляцій засуджених і просили залишити вирок без зміни, оскільки впевнені, що призначене засудженим покарання є правильним і справедливим, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому ОСОБА_3, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляцій засуджених без задоволення а вироку суду без зміни з наступних підстав.

Вина засуджених в інкримінованих злочинах доведена повністю і підтверджується викладеними у вироку доказами в їх сукупності, кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною і ніким з учасників судового розгляду вказане не оспорюється.

Колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 призначене судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ними злочинів та даних про їх особи, обставин, що помішують та обтяжують їх і підстав для його пом’якшення не вбачає.

Колегія суддів не бере до уваги доводи ОСОБА_8 про те, що на його утриманні знаходяться батьки, оскільки даних, які б це підтверджували в справі немає, а також доводи ОСОБА_3, про те, що суд не врахував відсутність в нього попередніх судимостей, знаходження на його утриманні малолітньої дитини та інші, тому, що вони спростовуються викладеними у вироку даними.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції врахував фактичне визнання засудженими вини, їх позитивні характеристики, відсутність судимостей, та обставину, що пом’якшує покарання, щире каяття у вчиненому, а також знаходження на утриманні ОСОБА_3 малолітньої дитини.

З урахуванням зазначеного, а також і цих обставин та зважаючи на відсутність у справі шкоди, оскільки викрадене у потерпілих майно було повернуте їм, а також вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, що правомірно визнано обставиною, яка обтяжує покарання засуджених, суд першої інстанції правомірно призначив ОСОБА_7 та ОСОБА_3 покарання саме у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування до засуджених вимог ст. 69 КК України і визначення покарання в розмірі нижче від найнижчої межі, передбаченої вказаною санкцією, чи звільнення засудженого ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування того покарання, яке йому призначене, і вважає, що обрана судом першої інстанції кожному з засуджених міра покарання є саме тою, яка буде сприяти досягненню мети покарання, задекларованої в частині другій статті 50 КК України - їх виправленню і запобіганню вчинення ними та іншими особами нових злочинів.

Таким чином, на підставі викладеного вирок суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, в зв’язку з чим його має бути залишено без зміни.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляції засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2009 відносно них - без зміни. /