АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи 11-а-1409/2009

 Головуючий 1 інстанції - Новак Р.В.

Категорія - ст. 185 ч.2 КК України

Доповідач - Бачурін О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справа х Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Стрижко С. І.

суддів - Бачуріна О.В., Балацької Г. О.

за участю прокурора - Мінакової Г. О.

засудженого - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Печерського районного суду міста Києва від 5 травня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 рокународження, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з професійно-технічноюосвітою, неодружений, непрацюючий,   зареєстрований та проживаючий за адресою:

АДРЕСА_1, раніше судимий: 01.03.2006 року Солом’янським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, 28.12.2006 року Солом’янським районним судом м. Києва за ст. 353, ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України до 4 років 1 місяцю позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.01.2009 року, відповідно до якої не відбута частина покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців 24 дні замінена на більш м’яку у виді виправних робіт строком на 1 рік 8 місяців 24 дні з вирахуванням 20% заробітної плати на користь держави,

засуджений за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків частково приєднана невідбута ним частина покарання за попереднім вироком у виді 6 місяців позбавлення волі та призначено остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 11.03.2009 року.

По справі вирішено питання речових доказів.

За вироком, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 11.03.2009 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, знаходячись в салоні маршрутного таксі № 205, на зупинці громадського транспорту «станція метро Либідська» біля будинку № 145 по вул. Червоноармійська в м. Києві, повторно таємно викрав майно (мобільний телефон «Нокіа 6300», чохол від нього, карту пам’яті та інш.), яке належало громадянину ОСОБА_2 на загальну суму 1414 грн. 60 коп., чим завдав потерпілому матеріальної шкоди.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні дані, які районний суд визнав доведеними, та кваліфікацію дій засудженого, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання і постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту ним частину покарання за попереднім вироком у виді 6 місяців позбавлення волі та призначити йому остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, тобто на м’якістю покарання. За твердженням прокурора, суд не в повній мірі надав оцінку тому, що ОСОБА_1 вчинив злочин повторно, оскільки раніше судимий за скоєння корисливих злочинів, а також не врахував, що він вчинив злочин під час невідбутого покарання за попереднім вироком, тому йому необхідний більший час на виправлення та перевиховання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав апеляцію, засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи і винуватість засудженого ніким не оспорюються, його дії як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, кваліфіковані правильно. Вирок суду першої інстанції грунтується на перевірених і досліджених у судових засіданнях доказах.

Призначаючи покарання, суд не вийшов за межі санкції статті Кримінального кодексу України і дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості скоєного злочину, особу засудженого, його судимості, позитивну характеристику, пом’якшуючу обставину - щире каяття, і призначив покарання, яке є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, доводи прокурора в апеляції були враховані судом першої інстанції, тому її слід визнати необгрунтованою.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення. Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Печорського районного суду м. Києва від 5 травня 2009 року щодо ОСОБА_1, залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, без