АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

м. Київ-601, вул. Солом’янська, 2-а

Справа № 11-а-1367

 Категорія - ч. 2 ст. 186 КК України

Головуючий в суді 1-ї ін ст. Беспалов О.О.

Доповідач Скавронік В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого - судді Стрижко С. І., суддів: Скавроніка В. М., Таргоній С. В., прокурора Карпука Ю.А., захисника ОСОБА_1,

розглянула 03.08.2009 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 24 березня 2009 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 06.12.2001 року Ірпінським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком два роки на підставі ст. 104 КК України визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, що йому належить,  та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого: 10.02.1997 року Фастівським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 101, ч. 3 ст. 206, 42 КК України; 07.06.2001 року Фастівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців; 12.03.2007 року Фастівським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого від відбуванням покарання з випробуванням, іспитовим строком один рік і шість місяців, визнано винним і засуджено: за ч. 2 ст. 186 до позбавлення волі на строк  чотири роки; за ч. 2 ст. 187 КК України - до позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, що йому належить.

На підставі ст. 70 КК України йому призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, що йому належить.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного йому остаточного покарання за сукупністю злочинів приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Фастівського районного суду Київської області від 12.03.2007 року та визначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна, що йому належить.

Як вказано у вироку, 22.06.2008 року, приблизно о 3 год. 50 хв., на просп. Визволителів, 1 в м. Києві, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 за попередньою змовою в групі осіб вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_5, внаслідок якого заволоділи належними йому золотим ланцюжком та грошима на загальну суму 1050 грн.

Крім того, ОСОБА_4, перебуваючи на території загальноосвітньої школи № 2, розташованої на вул. Куйбишева в м. Фастові Київської області, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Нокіа», та інше майно на загальну суму 437 грн.

В своїй апеляції, прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини засуджених та кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 187 КК України, просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки, вказавши на попередні судимості ОСОБА_4, які не зняті і непогашені, суд при кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України безпідставно не вказав у вироку про вчинення вказаного злочину повторно, що тягне за собою скасування вироку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію і просив залишити вирок суду без зміни, оскільки і в пред’явленому ОСОБА_4 обвинуваченні орган досудового слідства також помилково не вказав на повторність вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і в суді першої інстанції дане обвинувачення не змінювалося, пояснення захисника, яка теж не підтримала апеляцію прокурора і просила залишити вирок суду без зміни, провівши судові дебати, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляції без задоволення а вироку суду без зміни з наступних підстав.

Вина засуджених в інкримінованих злочинах доведена повністю і підтверджується викладеними у вироку доказами в їх сукупності, кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 187 КК України є правильною і ніким з учасників судового розгляду вказане не оспорюється.

Колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_4 призначене судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ними злочинів та даних про їх особу, обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, і підстав для його пом’якшення чи посилення не вбачає.

На цьому не наполягають і засуджені, їх захисники та прокурор.

Що стосується доводів апеляції прокурора про необхідність при кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 по ч. 2 ст. 186 КК України ще й за ознакою повторності, то вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки, хоча засуджений і вчинив вказаний злочин повторно, про що суд не зазначив у вироку, орган досудового слідства ні в постанові про притягнення його як обвинуваченого, ні в обвинувальному висновку, відповідно, не вказав на повторність, як на кваліфікуючу ознаку цього злочину і. навіть, не згадав про неї в мотивувальній частині вказаних процесуальних документів при викладені обставин злочину, а прокурор в судовому засіданні не змінив обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України.

Враховуючи, що кваліфікація дій ОСОБА_4 по ч. 2 ст. 186 КК України ще й за ознакою повторності не призведуть як до зміни обсягу пред’явленого йому обвинувачення, так і до кваліфікації його дій за статтею про більш тяжкий злочин, а також суттєво не вплинуть на призначену засудженому міру покарання, колегія суддів, аби уникнути тяганини в справі, вбачає необхідності скасовувати вирок з направленням справи на новий судовий розгляд чи на додаткове розслідування, в вважає за належне залишити вирок без зміни.

Таким чином, апеляція прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, має бути залишена без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 24 березня 2009 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 24 березня 2009 року відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без зміни.