АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1382/2009 рік.
Головуючий по 1 інстанції
Категорія 21 Паленний B.C.
Доповідач в апеляційній інстанції’ Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2009 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В.., Скіця М. О.
при секретарі:: Петренко С. П.
адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6
позивача ОСОБА_7
відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 та ОСОБА_9, третя особа Хацьківська сільська рада Черкаського району про визнання довіреності, заповіту та договору дарування недійсними і визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, -
встановила:
ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про визнання довіреності та договору дарування недійсними та визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати, ОСОБА_11, яка проживала в належному її на праві власності будинку АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги разом із нею являється сестра, ОСОБА_9 При її звернення з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, вона вияснила, що будинок матері ще перед смертю її був подарований ОСОБА_10 своєму синові ОСОБА_10 Цей правочин не був укладений безпосередньо померлою ОСОБА_11, а укладався від її імені за дорученням ОСОБА_10 В судовому засіданні ОСОБА_9 надала суду
заповіт виданий померлою ОСОБА_11 18.06.1998 року, яким померла заповідала все своє майно ОСОБА_12 Вважає, що воля ОСОБА_11 при видачі оспорюваних нею заповіту та довіреності не була виражена, так як підпис від імені ОСОБА_11 на даних документах виконано іншою особою, а тому просила суд визнати недійсними заповіт, складений 18.06.1998 року від імені ОСОБА_11 на ім’я ОСОБА_9, визнати недійсним довіреність, видану ОСОБА_11 ОСОБА_9 на право відчуження належного її будинку та визнати недійсним договір дарування будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, укладеного 21.06.2006 року від імені ОСОБА_11 ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10, а також визнати за нею в порядку спадкування право власності на 1/2 частину жилого будинку з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 та посвідчений 18 червня 1998 року в Хацьківській сільській раді. Визнано недійсною довіреність, видану ОСОБА_11 ОСОБА_9 на право відчуження жилого будинку та визнано недійсним договір дарування житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, вчиненого ОСОБА_9 від імені ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 та посвідченого в нотаріальній конторі 21 червня 2006 року. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 просять рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2009 року скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити до суду першої інстанції’ на новий судовий розгляд.
У апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення Черкаського районного суду від 25 травня 2005 року змінити, вважаючи що суд першої шстанції невірно застосував норми матеріального права при розгляді її позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, та постановити нове рішення, яким повністю задоволити її позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції’ відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання недійсними заповіту, доручення на право відчуження жилого будинку та договір дарування жилого будинку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки воєвиявлення ОСОБА_11 на вчинення заповіту та видачу доручення на відчуження жилого будинку не було, що передбачено ч. 3 ст. 203 ЦК України, вказані документи були підписані не ОСОБА_11 а іншою особою без нотаріального посвідчення підпису іншої особи, як визначено в ст. 207 ЦК України, то відповідно до ст. 215 ЦК України вказані правочини є недійсними. Недійсність доручення, виданого ОСОБА_11 на право відчуження будинку ОСОБА_9, тягне за собою визнання недійсним і самого вчиненого правочину за даним дорученням.
Вчинення підпису на заповіті та дорученні на право відчуження жилого будинку не ОСОБА_11, а іншою особою підтверджено двома висновками судово-печеркознавчих експертиз, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_10 та ОСОБА_9 що підпис на зазначених документах вчинено іменно ОСОБА_11 нічим не підтверджено і висновки суду першої інстанції’ є вірними.
Клопотання в апеляційній скарзі про проведення судової експертизи з урахуванням зібраних апелянтом доказів, не заявлялось. Підстав для скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд за наведеними в апеляційній скарзі доводами, відсутні
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що суд невірно застосував норми матеріального права та необгрунтовано відмовив її в задоволенні позовних вимог відносно визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, жилого будинку з надвірними спорудами по вул. Леніна, 137 в с. Хацьки Черкаського району, є необгрунтованими.
Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_7 після смерті матері, ОСОБА_11 23.07.2006 року, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інший спадкоємець першої черги за законом, ОСОБА_9 на момент смерті спадкодавця, ОСОБА_11., проживала разом з нею, а тому відповідно до ст. ст. 1268 та 1269 ЦК України вони є такими що прийняли спадщину.
У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справа х про спадкування» від 30.05.2008 року роз’яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством.
За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. З такою вимогою особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження лише в разі відмови нотаріуса в оформленні права на
спадщину, тобто винесення нотаріусом у встановленому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року та затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року за № 20/5, обгрунтованої постанови, яка може бути оскаржена до суду.
Так як відсутня письмова відмова нотаріуса в видачі свідоцтва про право власності на спадщину ОСОБА_7, то суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку що при наявності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріусу, в суду відсутні підстави визнавати право власності на спадщину в судовому порядку.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційних скаргах підстави скасування судового рішення не впливають на суть ухваленого рішення. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам і визначених відповідно до них правовідносинам та наданим сторонами доказам. Доводи апелянтів носять суб’єктивний характер, не обгрунтовані на законі та не спростовують висновків суду першої інстанції’.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2009 року відхилити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції’ на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.