Справа № 22-4488/2009 рік     Головуючий у 1 інстанції Гладшиенко І.В.

Категорія     54     Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Маширо О.П.

суддів Резникової Л.В.,  Баркова В. М.

при секретарі Володіній О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції прокурора Кіровського району м. Донецька на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 24 березня 2009 року у справі за позовом прокурора Кіровського району м. Донецька в інтересах державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до ОСОБА_1,  ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернувся прокурор Кіровського району м. Донецька з апеляційною скаргою на рішення суду,  яким йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того,  що 5 вересня 2008 року на дільниці № 2 шахти ім. Скочинського стався нещасний випадок,  внаслідок чого був травмований робочий ОСОБА_1 Він перебував на лікуванні,  підприємство оплатило йому лікарняний лист,  однак суд відмовився стягнути з відповідачів нарахування по лікарняному листу,  оскільки таке відшкодування не передбачене діючим законодавством.

В апеляційний скарзі прокурор просить скасувати рішення суду та ухвалити нове,  яким задовольнити позовні вимоги,  з таких підстав.

На думку прокурора посилання суду першої інстанції на Закон України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України,  які спричинили втрату працездатності» не є підставним,  оскільки ті правовідносини,  що виникли між сторонами,  регулюються  ст. 1166 ЦК України,  оскільки відповідачі своїми винними діями завдали державі матеріальної шкоди.

Згідно з висновком шахтної комісії травмування ОСОБА_1 сталось з вини його самого та гірничого майстра ОСОБА_2,  тому витрати,  понесені підприємством на оплату лікарняного листа потерпілого ОСОБА_3 слід стягнути з винних осіб,  тобто з відповідачів.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників,  дослідивши матеріали справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу слід відхилити,  рішення суду залишити без змін,  з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1  ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону,  тому підстав для його скасування немає.

Суд першої інстанції всебічно,  повно і об»єктивно дослідив надані сторонами докази,  правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те,  що вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

Як вбачається з матеріалів справи,  5 вересня 2008 року з ОСОБА_4 під час виконання ним трудових обов»язків стався нещасний випадок,  внаслідок чого був травмований колінний суглоб його лівої ноги.

8 вересня 2008 року з цього приводу був складений акт № 33 про нещасний випадок на виробництві,  з якого вбачається,  що цей нещасний випадок стався з вини як самого потерпілого,  який порушив вимоги п.1.11 Інструкції з охорони праці та  ст. 14 Закону України «Про охорону праці»,  так і гірничого майстра ОСОБА_2,  яким були порушені вимоги п.2.9 Посадової інструкції (а.с. 2-3).

Комісією з питань охорони праці було визначено,  що вина потерпілого ОСОБА_1 у нещасному випадку,  що з ним стався,  становить 10% (а.с. 23).

Відповідно до ч.4  ст. 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності» допомога у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується у розмірі 100% середнього заробітку,  при цьому,  перші п»ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів підприємства.

Вказаним спеціальним законом,  який врегульовує правовідносини,  що виникають між потерпілим та підприємством у зв»язку з одержанням виробничої травми або ж професійного захворювання,  не передбачена можливість відшкодування підприємству потерпілим або ж іншою особою виплаченої допомоги у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого через набуття виробничої травми.

Апеляційний суд не може прийняти також посилання апелянта у скарзі на  ст. 132 КЗпП України,  оскільки вказана правова норма передбачає матеріальну відповідальність працівників за шкоду,  заподіяну підприємству,  у розмірі прямої дійсної шкоди,  але не більше середнього місячного заробітку.

Однак позивач у судовому засіданні не довів,  що діями відповідачів підприємству насправді було завдано прямої дійсної шкоди,  тому суд обґрунтовано відмовив прокурору у задоволенні його позову.

Таким чином,  апеляційний суд вважає,  що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як таке,  що відповідає вимогам матеріального і процесуального права,  а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.

Керуючись  ст.  ст.  308,  314,  315 ЦПК України,  апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Кіровського району м. Донецька відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 24 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.