Справа № 22-4913
Головуючий у 1 інстанції ДомарєвО.В.
Категорія 27
Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Будулуци М. С.
при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 10 березня 2009 року за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 10 березня 2009 року, яким позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволені: стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 50913 грн. 05 коп., судовий збір у розмірі 509 грн. 13 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього 51 452 грн. 18 коп., - справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на необгрунтованість рішення суду і, зокрема на те, що судом не взято до уваги факт форс-мажорних обставин, відповідно до яких він тимчасово втратив можливість виконувати свої зобов’язання перед позивачем, оскільки у нього з»явилися певні фінансові негаразди, які не залежали від нього та його сім»ї, він працевлаштувався по різних спеціальностях, але наприкінці 2008 року у зв’язку з фінансовою кризою в країні він втратив можливість працевлаштуватися, крім того його дружина також була звільнена у зв’язку із скороченням працівників; вважає, що саме обставини непереборної сили не дають йому можливості виконувати в повному обсязі свої зобов’язання перед кредитором; апелянт також вважає, що розгляд справи не був всебічним, оскільки не була витребувана інформація у позивача щодо заборгованості за кредитним договором на момент розгляду справи, бо позивач збільшив вимоги про стягнення заборгованості за рахунок нарахування відсотків, які не передбачені договором; суд безпідставно не задовольнив його клопотання про перенесення розгляду справи для вирішення питання з приводу укладення мирової угоди з позивачем.
У судовому засіданні апеляційного суду представник заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Відповідачі у судове засідання апеляційного суду не з»явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать розписки.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 травня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11004599000, згідно якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 55590 грн. до 18 травня 2012 року, а ОСОБА_2 зобов’язався повернути кредит, сплатити відсотки в розмірі 15, 5% річних.
18 травня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 11004599000/11, згідно якого остання на восьмий день з моменту невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, зобов’язується погасити заборгованість по кредитному договору.
Відповідно до п. 7.1 кредитного договору за порушення термінів погашення кредиту та/або відсотків відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити пеню в розмірі 144% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.
Відповідач ОСОБА_2 свої зобов’язання по кредитному договору не виконує; станом на 15 серпня 2008 року утворилася заборгованість у сумі 50913 грн. 05 коп., з яких сума основного боргу - 46069 грн.08 коп., заборгованість по простроченим відсоткам -2445 грн. 12 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1255 грн. 94 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 142 грн. 46 коп.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором суд виходив з того, що відповідачем порушені умови договору по своєчасному і в повному обсязі сплати суми кредиту і процентів, а відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом 18 травня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти для придбання транспортного засобу, а ОСОБА_2 зобов’язався повернути суму кредиту, сплатити проценти в установлені договором строки.
Проте ні відповідачем ОСОБА_2, ні відповідачкою - поручителем ОСОБА_3 зобов’язання по договору належним чином не виконані. Станом на 15 серпня 2008 року прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором становить 48 514 грн. 65 коп., з яких 46069 грн. 53 коп. 3аборгованість за простроченим кредитом і 2445 грн. 12 коп. 3аборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом. Крім того, у зв’язку з невиконанням умов договору позивачем нарахована пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 2255 грн. 94 коп. і пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 142 грн. 46 коп. В своїх поясненнях відповідач ОСОБА_2 не заперечував, що до січня 2008 року регулярно сплачував належні платежі за кредитним договором, проте у зв’язку з фінансовими негараздами в сім»ї припинив регулярно сплачувати кредит, проти основної суми боргу не заперечував.
Посилання відповідача на те, що позивачем нараховані відсотки, що не зазначені у кредитному договорі, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 1.2.2 договору позичальник зобов’язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі, а п.7.1 договору передбачено, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов’язаний сплатити банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 144, 0% річних від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу.
З наданих розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що позивачем нараховані суми заборгованості і пені, передбачені кредитним договором, будь-яких інших відсотків, не передбачених договором, позивачем не нараховувалось.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що відповідачем порушені умови договору по своєчасному і в повному обсязі сплати суми кредиту і процентів, поручителем також не виконані умови договору, тому залишок заборгованості з урахуванням відповідальності сторін по кредитному договору повинен бути стягнутий саме з відповідачів.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що саме обставини непереборної сили не надають йому можливості виконувати у повному обсязі зобов’язання перед кредитором є безпідставними, оскільки ним не доведені такі обставини в розумінні поняття непереборної сили, втрата ним та його дружиною роботи через фінансову кризу в країні також не доведена.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1, 308, 314 ч. 1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 10 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.