Справа 22ц-21233/2009 р.

 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія 67 ( І)

 Черкасенко Т. Г.

Доповідач Неклеса В.І.

УХВАЛА

  2009 року липня 22 дня колегія суддів судової палати у цивільних справа хапеляційного суду Дніпропетровської області в складі:Головуючого: Неклеси В.І.

суддів: Братіщевої Л.А., Турік В.П. при секретарі: Євтодій К.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2009 року по справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» про встановлення факту щодо визначення площі земельної ділянки у правовстановлюючих документах.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2009 року ОСОБА_4 звернулась з заявою про встановлення юридичного факту щодо розміру земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на яку видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 038891 від 08.02.2005 року, зареєстрованого за № 20137 на ім’я ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_5 їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13.02.2008 року Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою. В цих документах не вірно зазначена площа земельної ділянки, а саме: 0, 1036 га. замість фактичної площі 0, 915 га.

Ухвалою судді від 23.02.2009 року заява була залишена без руху та було надано заявниці строк до 01.04.2009 року для усунення недоліків, а саме: оформити позовну заяву, оскільки заявницею оспорюється правильність розміру площі земельної ділянки у Державному акті на право приватної власності на землю і у свідоцтві про право на спадщину за заповітом, що свідчить про допущену помилку в цих документах.

23.03.2009 року заявниця надала до суду пояснення на ухвалу судді від 23.02.2009 року в яких зазначила, що Державний акт на право приватної власності на землю і свідоцтво про право на спадщину за заповітом нею не оспорюються, вона має намір в порядку особого провадження встановити юридичний факт - фактичну площу земельної ділянки, розмір якої вказано в документах невірно.

Ухвалою судді від 07.04.2009 року заяву ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту про визначення площі земельної ділянки у правовстановлюючих документах визнано неподаною і повернуто заявнику з тих підстав, що заявницею не були виконані вимоги ухвали судді від 23.02.2009 року у встановлений строк.

В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_4 просить ухвалу судді від 07.04.2009 року скасувати і направити матеріал по її заяві до місцевого суду для розгляду, оскільки правомірність Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку і свідоцтво про право на спадщину за заповітом нею не оспорюються. Необхідно встановити юридичний факт допущення помилки у розмірі площі земельної ділянки у цих правовстановлюючих документах відповідно до положення ст. 258 ЦПК України, тобто в порядку окремого провадження.

Перевіривши законність та обгрунтованість ухвали судді від 07.04.2009 року в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог ст. 258 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено:

1.   1)     який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2.   2)     причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3.   3)     докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Із змісту заяви ОСОБА_4 видно, що при приватизації земельної ділянки на ім’я її чоловіка ОСОБА_5 була допущена помилка у визначені площі земельної ділянки.

Після смерті чоловіка їй було видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Під час оформлення на своє ім’я Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку було встановлено, що розмір площі земельної ділянки зазначеної у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку і у свідоцтві про право на спадщину за заповітом було зазначено не вірно.

На підставі цих обставин та неможливості внесення спеціалістом ДП „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" у Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виправлень, просила в порядку окремого провадження встановити юридичний факт помилки у правовстановлюючих документах в частині розміру земельної ділянки.

Виходячи із змісту заяви та вимог глави 6 розділу IV ЦПК України суддя вірно залишив заяву без руху та надав строк для усунення недоліків, оскільки зміст заяви свідчить про оспорювання заявником правовстановлюючих документів в частині розміру земельної ділянки, власником якої вона стала в порядку спадкування.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що заява подана з метою встановлення факту помилки у площі земельної ділянки зазначеної у її правовстановлюючих документах, які не оспорюються, спростовуються змістом поданої заяви та відсутністю довідки відповідного органу про неможливість усунення допущеної помилки у Державному акті про право приватної власності на земельну ділянку та встановлення факту такої помилки в іншому порядку.

Крім того, заявниця в своїй заяві не вказала мету встановлення такого юридичного факту, та не зазначила юридичні наслідки встановлення такого факту для неї, згідно п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали судді немає.

Керуючись ст. ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох шщпв з дня набрання нею законної сили.