Справа № 22-5680/2009 рік

Головуючий у 1 інстанції Міщенко Г. А.

Категорія 52

Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Лук»янової С. В.

при секретарі Голубцеві А. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1, представника Донецького музичного училища, на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління культури та туризму Донецької обласної державної адміністрації, Донецького музичного училища про визнання неправомірним та скасування рішення, про зобов»язання вчинити певні дії,

установив:

До апеляційного суду звернувся представник відповідача - Донецького музичного училища з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка з 1994 року працює в Донецькому музичному училищі на посаді концертмейстера.

При проведенні попередніх атестацій позивачці двічі було підтверджено вищу категорію як спеціаліста. Однак черговою атестацією від 17 квітня 2008 року ця категорія була понижена до «спеціаліста першої категорії» у зв»язку з недосягненням достатніх показників у роботі та допущення неетичних вчинків у відношенні до колег по роботі.

Обласна атестаційна комісія, розглянувши скаргу позивачки, погодилась з висновком атестаційної комісії музучилища та підтвердила їй першу категорію.

Однак суд першої інстанції, дослідивши надані позивачкою подяки на її адресу, характеристики, дослідивши її досягнення у роботі, допитавши свідків, дійшов висновку, що рівень професійної підготовки ОСОБА_2 високий, вона дійсно є висококваліфікованим спеціалістом, тому пониження її атестаційного рівня є незаконним.

У зв»язку з цим суд першої інстанції визнав неправомірними та скасував ті протоколи та накази атестаційних комісій, де йшлось про відмову ОСОБА_2 у встановленні вищої категорії та встановлення їй першої категорії як спеціаліста; суд зобов»язав атестаційну комісію управління культури та туризмі провести позачергову атестацію позивачки; на термін до проведення цієї позачергової атестації суд продовжив дію попередньої атестації від 21 травня 2003 року про встановлення позивачці вищої категорії; суд зобов»язав музичне училище поновити позивачку на посаді концертмейстера відділу «Спів», а у задоволенні інших вимог судом було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача - Донецького музичного училища - просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог, оскільки рішення суду не відповідає вимогам закону.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що рішення обласної атестаційної комісії є остаточним у відповідності до вимог п.7.4 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20 серпня 1993 року № 310, яке є діючим. До того ж, висновки суду з питання перевищення своїх повноважень атестаційною комісією при музичному училищі є помилковим і не грунтується на положеннях діючого законодавства.

Суд першої інстанції допустив вибірковий підхід при оцінці наданих сторонами доказів та ухвалив рішення, яке не враховує ті докази, які надані відповідачами.

Суд вийшов за межі своїх повноважень та вдався до оцінки професійних якостей позивачки, не звернувши при цьому уваги на її загальну культуру та моральні якості.

Крім того, поновивши позивачку на попередньому місці роботи, суд першої інстанції зовсім не розглядав це питання у судовому засіданні, не довів, чому такий перевід був незаконним, не з»ясував думку сторін щодо цієї вимоги позивачки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд, з таких підстав.

У відповідності до вимог п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з позовних вимог ОСОБА_2 було поновлення її на посаді концертмейстера відділу «Спів». Суд першої інстанції задовольнив цю вимогу та поновив позивачку на цій посаді у вказаний відділ.

Однак на думку апеляційного суду таке поновлення є суто формальним, оскільки вказана позовна вимога зовсім не була розглянута судом першої інстанції. З цього приводу не були допитані сторони та їх представники. Жодного доказу щодо цієї вимоги сторони до суду не надали.

Справа не містить навіть наказу про перевід позивачки на іншу роботу або у інший відділ, тому суд не дослідив цей документ у судовому засіданні, не встановив, з яких підстав відбувся оспорюваний перевід, з якого відділу у який, чи з якої посади на яку, не зробив аналіз цієї вимоги вдзивачки та не надав відповідний правовий висновок щодо законності чи незаконності такого переводу.

Крім того, суд першої інстанції зобов»язав відповідачів відшкодувати кошти, недоотримані позивачкою у зв»язку із пониженням їй категорії, при цьому, ані позивачка, ані суд не вказують, яку ж саме суму слід стягнути на користь позивачки, відсутній також розрахунок цієї суми, тому таке рішення суду не може бути виконаним.

За таких обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд, оскільки наведені порушення процесуального закону є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення його на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід більш ретельно підійти до дослідження наданих сторонами доказів з урахуванням відповідних правових норм, а також актів, що мають нормативно-правовий характер, у тому числі, Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 310 від 20 серпня 1993 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 грудня 1993 року за № 176, витребувати нові необхідні докази, зокрема, наказ про перевід позивачки на іншу роботу, розрахунок втраченої заробітної плати через пониження категорії тощо та зробити правильний правовий висновок.

Керуючись ст. ст. 311, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника Донецького музичного училища, задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2009 року скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.