Справа № 22ц-3274/2009 рік

Головуючий першої інстанції Мірошкін О.І.

Категорія: 26 Доповідач: Осипчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16" квітня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Висоцької B.C.

Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.

При секретарі: Джевазі - Третьяковій С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 05 лютого 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 05 лютого 2009 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Єнакієве про стягнення моральної шкоди, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 500 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди, відсутній висновок МСЕК про спричинення позивачу моральної шкоди, а шкода, яка завдана здоров"ю позивача компенсована чітким виконанням держави щодо сплати тих виплат, які передбачені Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Крім того, згідно з пп. 2 п.44 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року в ЗУ „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" внесено доповнення, відповідно до якого відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року. Таким чином, на момент розгляду справи відсутні норми Закону, які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди повинен покладатися на підприємство, де працював позивач і де отримав ушкодження здоров"я. Крім того, вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки право на відшкодування моральної шкоди у нього виникло в 2002 році, а до суду він звернувся в 2009 році.

В апеляційному суді представник відповідача підтримала доводи скарги в повному обсязі.

Позивач заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що позивач 43 роки працював на підприємствах вугільної помисловості. Відповідно до висновку МСЕК від 14.01.2002 року позивачу вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, і стягуючи на його користь 7500 грн., у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що умовами виробництва ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, компенсація якої в грошовому виразі належить стягненню з відповідача, однак сума, яку просить стягнути позивач є завеликою.

Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я позивача, регулюються Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року ( з наступними змінами).

За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, утому числі виплати за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги заперечення представника відповідача, оскільки втрата 25% професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням вперше позивачу встановлена висновком МСЕК від 14 січня 2002 року і таким чином право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік", так і Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік" та Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року.

Суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров"я, що порушило його звичні нормальні зв’язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно і повно з"ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обгрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 05 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.