Справа № 3260-09 Головуючий вій інстанції - Скрипник К.О.

Категорія-57 Доповідач- Дерев'янко О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Гайдук В.І.

суддів -Красвітної Т.П., Дерев'янка О.Г.

при секретарі - БілоконьН.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2009 року за нозовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: виконавчий комітет Ленінського районної у м.Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, Другої Дніпропетровської нотаріальної контори, Орган опіки та піклування Ленінського району м. Дніпропетровська , приватні нотаріуси Башкіна І.Ю., Чала В.А. про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання частково нікчемним договору дарування та купівлі-продажу, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину квартиру в порядку спадкуванню, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні -2008 року ОСОБА_11, яка діяла в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідачів, в якому вказувала про те, що з серпня 1991 року по 06 листопада 1996 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_12 Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, належала 1\ 2 частина квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_14, окрім неповнолітніх дітей була його мати ОСОБА_15, яка 27 березня 2006 року одержала свідоцтво про право спадщину за законом, про що їм відомо не було.

Позивачка вважає цей правовстановлюючий документ частково недійсним, а саме в частині 1 \ 3 від всієї квартири, оскільки не були враховані інтереси дітей, тому просила суд визнати недійсним укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ( після шлюбу ОСОБА_6) договір дарування 1 \ 2 спадкової части квартири, що належала померлому, оскільки у неї було права відчужувати 1\ 3 частину квартири, яка повинна належати неповнолітнім спадкоємцям. Оскільки ОСОБА_6 була власником 1\ 2 частини спірної квартири на підставі нікчемного на 1 \ 3 частину договору дарування, позивачка просила суд визнати цей договір нікчемним, визнати нікчемним на 1 \ 3 частину договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4, ОСОБА_17 після смерті їх батька ОСОБА_14, визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_17 право власності в порядку спадкування по 1 \ 3 частині кожному квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 09 квітня 2009 року ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_11 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що судом порушені норми процесуального та матеріального права.

Перевіривши матеріалі справи та апеляційної скарги у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14, відкрилась спадщина на належну йому 1Л частину квартири АДРЕСА_2. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_14 є діти - ОСОБА_13, ОСОБА_5, які не прийняли спадщини, а також мати ОСОБА_15, яка також до нотаріальної контори у встановлений законом трок щодо прийняття спадщини не зверталась, але оскільки проживала разом зі спадкоємцем в одній квартирі, то тільки вона вважається такою, що фактично прийняла спадщину. Оскільки інших спадкоємців не було, а 27 березня 2006 року тільки ОСОБА_6 ( що діяла за дорученням ОСОБА_15) звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, суд відмовив позивачці у задоволені позову.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 1998 року ОСОБА_15 та ОСОБА_14 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_3.(а.с.15)

Від шлюбу між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 який зареєстровано 06.08.1991 року ( розірваний шлюб 06.11.1996 року) подружжя мало дітей ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 10, 11, 12)

При розгляді справи суд не з'ясував коло осіб, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_14, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, не перевірив наявність інших спадкоємців за, законом та чи прийняли вони спадщину після померлого відповідно діючого на час смерті ОСОБА_14 законодавства.

Згідно наданого апеляційному суду актового запису № 1054 від 06 грудня 1997 року про реєстрацію шлюбу, ОСОБА_14 перебував у шлюбі з ОСОБА_18

Розгляд справи повинен відбуватись за участю всіх спадкоємців, у тому числі ОСОБА_18, яка судом до участь по справі залучена не була.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

При таких порушеннях норм процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Днщропетровська від 09 квітня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.