ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року Справа № 160/10612/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком на умовах Закону ВР України від 03.10.2017р. № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01 жовтня 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 за віком на умовах Закону ВР України від 03.10.2017р. № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до норм частини другої статті 40 Закону ВР України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплатити індексацію та компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 на перерахований розмір пенсії з 01 лютого 2018 року по день виплати сум індексації та компенсації втрати частини доходів;

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 19.07.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.10.2017 року проведено перерахунок його пенсії, внаслідок чого змінилась структура пенсійних виплат. Так, зміна величини оцінки 1 року страхового стажу до внесенням змін Законом №2148-VIII складала 1,35%, а після внесення - 1%, що призвело до зменшення коефіцієнту стажу та зменшення розміру пенсії за віком позивача. Не погоджуючись з таким перерахунком пенсії він неодноразово звертався до відповідача із заявами про проведення її перерахунку, однак відповідач відмовляв у проведенні перерахунку та призначенні пенсії на підставі діючого законодавства.

30.07.2021 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що з 01.10.2017 року повивачу проведено перерахунок пенсії за віком, яка була призначена йому раніше, а саме 31.01.2016 року, у зв`язку з чим, вищенаведена норма діючого законодавства про застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% не поширюється на спірні правовідносини. Таким чином, застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 року є не правомірним.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером та з 31.01.2016 року перебуває на обліку в Головному правління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку із набранням чинності Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01 жовтня 2017 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

За наслідком проведеного перерахунку, розмір пенсії з урахуванням доплати склав 3627,09 грн. (3044,11 грн. - розмір пенсії за віком; 64,44 грн. - доплата за понаднормовий стаж роботи 6 років; 518,54 грн. - доплата до старого основного розміру пенсії).

18.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив скасувати призначену пенсію з 01.10.2017 року та призначити пенсію відповідно до чинного законодавства України.

Листом від 08.04.2021 року №11598-8463/К-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що підстави для проведення перерахунку пенсії без урахування Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року відсутні.

Позивач не погоджуючись з діями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії, далі Закон № 1058), за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.25 Закон № 1058, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См*Вс)/100%*12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-ІV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ (в цій частині набрав чинності з 01.10.2017) внесено зміни до ч. 1 ст. 25 Закон № 1058 та визначено, що за період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Крім того, п.4 «Прикінцевих положень» Закон №1058 доповнено пунктами 4-3 та 4-4.

Так, пунктом 4-3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Відповідно до частини 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Таким чином, величина оцінки одного року страхового стажу повинна застосовуватись в розмірі 1,35% лише у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом, а не у разі перерахунку вже призначеної пенсії.

Судом встановлено, що пенсія призначена позивачеві відповідно до Закон № 1058 до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ.

Відтак, його пенсія підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з урахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Суд звертає увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.

Також на виконання пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2148-VIIІ та пункту 4 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV розмір пенсії позивача не зменшився.

Під час розгляду справи судом встановлено, що проведений перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 року згідно Закону України №2148-VIII здійснено із використанням показника середньої заробітної плати. Зменшення величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% не призвели до остаточного зменшення розміру пенсії позивача та не погіршили умов отримання пенсії позивачем.

Прийняття Закону № 2148-VIII не мало наслідком звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення розміру його пенсії.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

При цьому, положення Закону України №2148-VІІІ не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави.

Водночас, при розв`язанні спірних правовідносин судом також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" та від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії", в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Згідно зі ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно зменшено коефіцієнт страхового стажу позивача при розрахунку пенсії з 1,35% до 1%.

Щодо застосування до позивача пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Виходячи з даного положення коефіцієнт 1,35% застосовувався для визначення розміру пенсії особам, яким пенсія призначалась у період з 01.10.2017 по 31.12.2017, тоді як позивачу пенсія призначена з 31.01.2016 року, відтак на нього не розповсюджуються положення частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплатити індексацію та компенсацію втрати частини доходів на перерахований розмір пенсії з 01.02.2018 року по день виплати сум індексації та компенсації втрати частини доходів.

Суд зазначає, що дана вимога позивача є похідною від вимоги, яка не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим дана вимога також не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець