Справа 22ц- 3806 Головуючий у 1 інстанції Суханова А.В.
Категорія 26 Доповідач Висоцька B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі: головуючого Висоцької B.C.
суддів Білягвої О.М. , Осипчук О.В.
при секретарі Джевазі - Третьяковій С. Ю., Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Макіївки Донецької області, 3-я особа Макіївська міська санітарно - епідеміологічна станція про внесення змін до Акту розслідування хронічного професійного захворювання та проведення перерахунку розміру відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 жовтня 2008 року
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про внесення змін до Акту розслідування хронічного професійного захворювання та проведення перерахунку розміру відшкодування шкоди, посилаючись на те, що знаходився в трудових відносинах з ОП шахтоуправління імені Бажанова Державного підприємства «Макіїввугілля» ( далі - шахта) з 29 липня 1975 року по
1. 5 липня 1998 року, працював за різними підземними професіями. Так, з 27 липня 1978 року він працював машиністом гірничих виймальних машин (далі - МГВМ)
2. 6 розряду на ділянці зі здобування вугілля, а з 1 квітня 1994 року - до звільнення МГВМ 5 розряду на дільниці підготовчих робіт.
Внаслідок шкідливих умов праці він захворів на професійне захворювання - хронічний радикуліт. Висновком МСЕК від 6 грудня 1995 року йому вперше було встановлено професійне захворювання, втрата працездатності 25% з 17 листопада 1995 року. В Акті розслідування хронічного професійного захворювання, складеного 22-23 листопада] 995 року відсутнє розмежування його роботи МГВМ за 6 та 5 розрядами на ділянці зі здобування вугілля та підготовчих робіт. При визначенні середнього заробітку відповідачем не був врахований причинний зв'язок настання професійного захворювання з працею МГВМ 6 розряду до 1 квітня 1994 року. Відповідач помилково взяв середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування втраченого заробітку за останні З місяці перед встановленням стійкої втрати працездатності по професії МГВМ 5 розряду, що стало причиною неправильного нарахування розміру відшкодування шкоди.
Просив стягнути з шахти недоплату одноразової допомоги 21 080, 12 гри., недоплачені щомісячні суми відшкодування шкоди - 16829, 04 грн., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Макіївки Донецької області 34 036, 39 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату 7728, 43 грн.
Рішенням Центрально- Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 жовтня 2008 року, з урахування додаткового рішення того ж суду від 8 січня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволений частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально -Міському районі м. Макіївки Донецької області (далі - Фонд) на користь ОСОБА_1 недорахований розмір втраченого заробітку за період з березня 2004 року по лютий 2007 року включно в розмірі 28 617, 22 грн., компенсацію в розмірі 4 553, 91 грн. Зобов'язане відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Макіївки Донецької області (далі Фонд) проводити щомісячно відшкодування втраченого заробітку в розмірі 1559, 18 грн. з березня 2007 року з урахування збільшення його розміру згідно законодавства. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Фонд просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального закону.
Фонд зазначив, при обчисленні середнього заробітку для відшкодування шкоди, завданою професійним захворюванням слід керуватися п. 22 Правил відшкодування шкоди., затвердженими Постановою КМУ 23 червня 1993 року. Стійка втрата професійної працездатності ОСОБА_1 встановлена 6 грудня 1995 року з 17 листопада 1995 року. Середній заробіток для розрахунку відшкодування шкоди підприємством був правильно взятий за 3 останніх місяці до встановлення стійкої втрати працездатності. Підприємством у встановленому порядку підвищувалася сума відшкодування шкоди на коефіцієнт підвищення тарифних ставок та окладів і підстави для перерахування сум відшкодування шкоди відсутні.
Крім того, фонд зазначив, що суд в порушення «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженою постановою КМУ від21 лютого 2001 року №158, нарахував компенсацію на несплачені Фондом суми щомісячних страхових виплат, тоді як Фонд не порушував встановлені терміни виплати щомісячних страхових сум ОСОБА_1 Фонд не наділений правом перегляду та зміни розміру втраченого заробітку.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить рішення суду змінити, задовольнити його позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що судом першої інстанції неправильно застосовано вимоги матеріального та процесуального права. Позивач посилається на те, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, а саме, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я. Позовна давність на вимоги позивача не застосовується, тому повинна бути стягнута сума в повному обсязі. Крім того, позивач зазначив, що суд невірно застосував постанову КМУ від 21 лютого 2001 року. Сума компенсації повинна виплачуватися громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за даний місяць. Суд з причин застосування строків позовної давності в три роки не застосував постанову КМУ від 20 грудня 1997 року «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати».
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, скаргу Фонду просили відхилити.
Представник відповідача - Фонду Ціоненко С. В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, свою апеляційну скаргу підтримала.
Представник шахти ОСОБА_6 апеляційну скаргу Фонду підтримав, просив її задовольнити, апеляційну скаргу позивача відхилити.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Фонду підлягає задоволенню, скарга позивача - відхиленню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ч. 1 п.3, 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновкам суду обставин справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працював на шахті за професією МГВМ 6 розряду на ділянці по здобуванню вугілля з 27 липня 1978 року по 1 квітня 1994 року (а.с. 10 - 12, 110). З 1 квітня 1994 року позивач згідно власної заяви наказом шахти від 29 березня 1994 року переведений по тій же професії - МГВМ 5 розряду на дільницю ПР -1 (а.с. 116), де працював до встановлення втрати працездатності у зв'язку з профзахворювання. Таким чином, з 27 липня 1978 року до звільнення професія позивача не змінювалася (а.с. 48)
Висновком МСЕК 6 грудня 1995 року позивачу у зв'язку з професійним захворюванням вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності -25% (а.с. 119), та призначені страхові виплати (а.с. 15).
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22-23 листопада 1995 року (а.с. 13-14) професія позивача в акті зазначена згідно діючого класифікатору професій ДК 003-95 - машиніст гірничих виїмкових машин. Класифікатор професій ДК 003-95 не передбачає запис назв професій за розрядами за час роботи в одній галузі.
Хронічне захворювання розвивається під впливом професійного фактору. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що акт відповідав вимогам нормативних актів та обґрунтовано відмовив в частині внесення змін до акту розслідування хронічного професійного захворювання.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ушкодження здоров'я позивача пов'язано з роботою МГВМ 6 розряду. Середній заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку суд визначив за три останні місці роботи ( січень, лютий, березень 1994 року) до переходу на роботу по тій же професії, але по 5 розряду та на іншу дільницю.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони суперечить вимогам матеріального закону.
Відповідно до п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодження здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472 зі змінами та доповненнями ( далі - Правил ), які діяли на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідній його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 та 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.
Відповідно до п 9 Правил розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим заробітку у зв'язку з ушкодження здоров'я, встановлюються виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Оскільки актом розслідування хронічного професійного захворювання, висновком МСЕК підтверджено, що професійне захворювання встановлено з 17 листопада 1995 року та пов'язано з професією МГВМ (без зазначення дільниці та розряду), шахта на законних підставах визначила середній заробіток для обчислення відшкодування потерпілому втраченого заробітку за останні повні календарні місяці роботи позивача, що передували стійкій втраті працездатності.
Наявність причинного зв'язку професійного захворювання позивача з роботою МГВМ саме 6-го розряду відсутня.
Наказом №1465 від 29 грудня 1995 року призначена щомісячна сума відшкодування шкоди виходячи із заробітку за серпень, вересень, жовтень1995 року з дня встановлення стійкої працездатності та одноразова допомога (а.с. 15) та суми фактично виплачені, що не спростовується позивачем (а.с. 50, 51).
Доводи позивача, що він тривалий час знаходився на лікарняному, та фактично не працював перед встановленням стійкої втрати працездатності (а.с. 130) не можуть бути підставою для взяття заробітку за інший період, оскільки законом така заміна не передбачалася.
З матеріалів справ, регресної справи, дослідженої апеляційним судом, вбачається, що в подальшому позивачеві переховувалися суми відшкодування шкоди у зв'язку з продовженням строку встановлення стійкої працездатності, підвищенням тарифних ставок відповідно до п.28 Правил.
Так, у зв'язку з підвищенням тарифних ставок та окладів наказом № 928 сума відшкодування шкоди була підвищена в 1.48 рази з 1 січня 1997 року.
За змістом п.28 абз. 6 (з доповнення, внесеними постановою КМУ від З жовтня 1997 року №1100) перерахування розміру відшкодування проводиться залежно від відсотка, на який підвищено тарифні ставки порівняно з тими, з урахуванням яких він визначався. Перерахований розмір відшкодування втраченого заробітку має дорівнюватися сумі вже визначеного розміру відшкодування на відсоток підвищення розміру тарифних ставок.
Таке перерахування розміру відшкодування втраченого заробітку при підвищенні розміру тарифних ставок працівників не проводиться, якщо перерахований розмір втраченого заробітку в перерахування на 100% втрати працездатності перевищуватиме середньомісячний заробіток відповідного працівника за умови роботи останнього.
Згідно довідки шахти (а.с. 132) з 1 липня 1998 року тарифні ставки та оклади були підвищені в 1.1458 рази. Середній заробіток за професією МГВМ за лиень 1998 року складав 541, 23 грн. Відповідно до наказу №415 від 29 січня 1999 року з урахування вимог п.28 Правил розмір відшкодування шкоди ОСОБА_7 був правильно обмежений сумою середнього заробітку (а.с. 131).
31 січня 2000 року тарифні ставки на оклади підвищилися на шахті в 1.29 раза. Середній заробіток за січень 2000 року по професії МГВМ склав 568, 88 грн. Відповідно до наказу № 1549 від 25 липня 2000 року з урахуванням вимог п. 28 правил розмір відшкодування шкоди був обмежений сумою середнього заробітку за професією.
Щомісячна сума відшкодування шкоди, яка виплачувалася позивачу на час передання справи до Фонду складала 227, 55 грн. (а.с. 89).
Відповідно з п.п. 3.8.1, 3.8.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджених постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 p. N 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 р. за N 715/13982, підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1, 193, у 2003 році- 1, 182, у 2004 році- 1, 152, у 2005 році - 1, 238, у 2006 році - 1, 203, у 2007 році - 1.183. Вказані коефіцієнти були застосовані Фондом при перерахунку щомісячних страхових виплат позивачу.
Постановою Фонду з 1.03.2002 року позивачу нараховані щомісячні страхові виплати в розмірі 271, 47 грн. (227, 55 грн. х 1, 193) Постановою від 1 квітня 2003 року здійснено перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки на коефіцієнт зростання реальної заробітної плати 1, 182 та призначено виплати в розмірі 320, 87 грн. Постановою від 1 квітня 2004 року здійснено перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки на коефіцієнт зростання реальної заробітної плати 1, 152 та складає 369, 64 грн. Постановою від 1 квітня 2005 року здійснено перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки на коефіцієнт зростання заробітної плати 1, 238 та складає 457.61 грн. Постановою від 31 березня 2006 року здійснено перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки на коефіцієнт зростання заробітної плати 1, 203 та призначено виплати в розмірі 550, 52 грн. Постановою від 30 березня 2007 року здійснено перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки на коефіцієнт зростання заробітної плати 1, 183 та призначено виплати в розмірі 651.26 грн. Вказані страхові виплати виплачені позивачу (а.с. 80 - 90).
Таким чином, суд приходить до висновку, що суми відшкодування шкоди, нараховані та виплачені шахтою та суми страхових виплат, сплачених Фондом, обчислювалися та виплачувалися відповідно до вимог закону та підстав для їх перерахування не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача не спроможні, оскільки не ґрунтуються на законі.
Оскільки висновок суду не суперечить нормам матеріального закону, апеляційна інстанція скасовує рішення та ухвалює нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309.314, 316 ЦП К України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Макіївки Донецької області задовольнити.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 жовтня 2008 року, додаткове рішення цього ж суду від 8 січня 2009 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Макіївки Донецької області, 3-я особа Макіївська міська санітарно - епідеміологічна станція про внесення змін до Акту розслідування хронічного професійного захворювання та проведення перерахунку розміру відшкодування шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.