03.08.2021 Справа № 363/605/21

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2021 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., секретаря судових засідань Михальчук І.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, якій просить визнати за нею особистою приватною власністю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 25 липня 2005 року перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , в шлюбі було придбано вищевказану квартиру. Шлюбні відносини між ними не склались, що змусило її звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу. Оскільки квартира була придбана за особисті кошти позивачки, а також за кредитні кошти, які сплачувались ОСОБА_1 , звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено дату підготовчого судового засідання.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги повністю підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги повністю визнав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23 липня 2005 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровано Відділом актів цивільного стану по місту Шостка Шосткінського міськрайонного управління юстиції Сумської області, про що складено актовий запис №226 (а.с.9).

07 вересня 2011 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 142/11-Ж на підставі якого, отримала кредит у розмірі 240 000.00грн. Згідно п.1.2 кредит надається позичальнику на придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 .

07 вересня 2011 року на підставі договору купівлі продажу квартири №1584 ОСОБА_1 придбала нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53.0 кв.м.(а.с.38).

Крім того, 07 вересня 2011 року згідно договору іпотеки № 142/11-І ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 240000,00 грн., предметом іпотеки є вищевказана квартира, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі продажу від 07.09.2021 року № 1584 (а.с.15).

25.03.2016 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до Договору поруки № 142/11-П1 від 07.09.2011 року.(а.с. 28)

Як вбачається з виписки з рахунку погашення заборгованості кредитного договору № 142/11-Ж, перерахування коштів здійснювалось виключно позивачкою ОСОБА_1 (а.с.42-66)

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки іпотека припинена 21.05.2019 року на підставі заяви кредитора про припинення обтяження Іпотеки (а.с. 19)

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 травня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який зареєстровано Відділом актів цивільного стану по місту Шостка Шосткінського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис №226 - розірвано.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.07.2021 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53.0 кв.м., на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу № 1584 від 07.09.2021 року, відомості у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження та Державному реєстрі іпотек - відсутні.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

В ст.70 Сімейного кодексу України, зазначено, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівнимі. якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до П.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих. які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження 61-35779ск18).

При вирішенні переданого на розгляд суду спору за позовом, у контексті із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 , доказуванню підлягають обставини щодо можливості визнання об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53.0 кв.м., особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Як вбачається з наявних у справі доказів, що вище зазначена квартира була придбана позивачкою, оскількиджерелом її набуття були виключно кошти ОСОБА_1 , що не заперечується відповідачем.

Крім того, згідно із ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги заяви сторін, керуючись законодавством України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав визнати нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки судом встановлено, що вказана квартира була придбана позивачем за особисті грошові кошти, тому вказане нерухоме майно є особистою приватною власністю позивача, ці обставини визнані сторонами спору та відповідно до ч.1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню, а тому поданий ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.А.Свєтушкіна