УХВАЛА
іменем України
8 червня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Джуги С.Д., Кондора Р.Ю., при секретарі Янкович К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рахівського районного суду від 23 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди недійсної, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд з зазначеним позовом. Вимоги мотивувала тим, що 1.11.2006 року вона уклала з відповідачем ОСОБА_4 договір дарування, згідно якого подарувала останньому належний їй на праві власності житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1.
Даний договір вважає незаконним, оскільки наміру дарувати будинок не мала. Вона є хворою, немічною особою і підписуючи договір вважала, що укладає договір довічного утримання. Крім цього, будинок є єдиним її місцем проживанням.
Посилаючись на дані обставини просила договір дарування укладений нею з відповідачем 1.11.2006 року визнати недійсним.
Ухвалою суду від 5.08.2009 року статус відповідача ОСОБА_5 – приватного нотаріуса, який посвідчував договір дарування, змінено на третю особу без самостійних вимог.
В процесі розгляду справи позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 24.12.2008 року подарував спірний будинок неповнолітньому ОСОБА_6, в інтересах якого діяла ОСОБА_7. У зв’язку з цим позивач збільшила позовні вимоги і просила визнати недійсними два договори дарування від 1.11.2006 року та від 24.12.2008 року.
Судом до участі у справі у якості співвідповідачів залучено ОСОБА_7, як законного представника малолітнього сина ОСОБА_6 та службу у справах дітей Рахівської РДА.
Рішенням Рахівського районного суду від 23 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тому, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин, відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін.
Згідно роз’яснень даних в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 719 ЦК України).
Як видно з матеріалів справи, договір, який ОСОБА_3 просить визнати недійсним, був укладений між нею та ОСОБА_4 1.11.2006 року
Встановлено, що приватним нотаріусом, при посвідченні вищезгаданого Договору, дотримано вимоги ст.55 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3.03.2004 року № 20/5.
Враховуючи це слід визнати, що договір дарування будинку за своїм змістом та формою відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 212 ЦПК України).
Позивач не надала суду доказів, які б свідчили про те, що укладаючи договір дарування вона помилялася в природі договору і мала на меті укласти договір довічного утримання. Посилання позивачки на те, що відповідач після укладення договору надавав допомогу, не свідчить про приховання договору довічного утримання.
У судовому засіданні позивачка вказувала, що прагнула укласти договір довічного утримання, але помилково вчинила договір дарування і з укладенням цього договору вона втратила єдине житло.
Дані твердження позивача є голослівними. Не є безспірним доказом недійсності угоди вік, хвороби та потреба у сторонній допомозі позивачки.
Крім цього, позивачу, як дарувальнику, згідно п.8 договору дарування надано право довічного користування дарунком.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання договору дарування недійсним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Рахівського районного суду від 23 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: