Справа 2576

Голов, в 1 інстанц.Дармін М. О.

Категорія 26

 Доповідач Зубова Л.М.

Ухвала

Іменем України

7 квітня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: головуюча суддя Зубова Л.М. судді Будулуца М. С., Бондаренко Л.І. секретар Голубцов А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в м. Єнакієве (далі -Фонд)

про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою відповідача

на рішення Єнакіївського міського суду від 23 січня 2009 року.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідача Пльдєєвої І.Ю., перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -

встановив:

Рішенням Єнакіївського міського суду від 23 січня 2009 року позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача відшкодовано 15 000 грн. моральної шкоди, завданої при виконанні трудових обов ‘язків, з чим не погодився відповідач і у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неналежну оцінку з боку суду фактичних обставин справи, неправильне застовування норм матеріального і процесуального права, вважав, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для вирішення справі.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно роз’яснень, що містить п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Розрішаючи спір, суд 1 інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що виникли, вірно застосував Закон України України " Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюння, які спричинили втрату працездатності", встановив та з цього виходив, що за висновком МСЕК від 12.02.2003 року ( а. с. 13) позивачеві вперше і безстроково встановлено 50 % втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та третю групу інвалідності, що підтверджено також актом розслідування хронічного професійного захворювання від 16.01.2003 року ( а..с10), наразі за цим захворюванням у позивача мається погіршення здоров’я, за висновком МСЕК встановлено 70% втрати працездатності.

За матеріалами справи позивач послався і надав відповідні письмові докази, що 6.06.2003 року ( а. с. 6) його звільнено з роботи за п) 2 ч 1 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я, він змушений постійно лікуватися, витрачати додаткові кошти на лікування, змінився його соціальний статус, психологічно він відчуває дискомфорт - з цими обставинами пов’язував завдання йому моральної шкоди і їх суд врахував при визначенні розміру відшкодування та керувався встановленими законом принципами виваженості та розумності, тому підставно визначив для відшкодування 15000 грн..

Доводи апелянта про недоведеність позову спростовані сукупністю досліджених судом 1 інстанції узгоджених між собою доказів

Не мають правового значення доводи відповідача про неврахування судом 1 інстанції змін до Закону України " Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюння, які спричинили втрату працездатності» про зупинення дії закону на підставі бюджетного законодавства та про припинення з 1.01.2008 року відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві за рахунок Фонду, оскільки право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого виникло в період чинної редакції закону, яка передбачала таке право.

З урахуванням викладеного не впливають на правильність рішення суду доводи апелянта про необхідність покладення обов’язку про відшкодуванню шкоди на роботодавця. Керуючись ст. 308, 303 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду від 23 січня 2009 року залишити без змін. Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.